Ще з австрійської школи
Jan. 3rd, 2011 10:18 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ichthussСпробую все-таки викласти деякі цікаві моменти з книжки Мізеса. Ось, наприклад, як категоризується величина винагороди, отриманої людиною в процесі господарської діяльності.
Для початку декілька ввідних зауважень. Найперше, базовою категорією розгляду є людська діяльність. Вона може бути описана метою, інструментами та планом діяльності. Всі інші економічні побудови (напр., ціни, торгові сальдо, відсотки) розглядаються лише як компоненти та/або зовнішні умови для людських планів.
Економічними благами є ті інструменти діяльності, які є рідкісними. Ті інструменти (в широкому розумінні, включаючи працю та сировину), які доступні кожному в необмеженій кількості, не можуть розглядатися як економічні блага, оскільки не можуть бути предметом обміну.
Серед двох або більшої кількості можливих планів, які дозволяють досягти однієї і тої ж мети, при рівних інших умовах людина вибере той, який дозволить досягти мети швидше. Щоб людина вибрала більш тривалий план, він повинен мати переваги, які компенсують очікування, приміром, витрачати менше ресурсів або мати більшу віддачу.
Людська діяльність завжди пов’язана з невизначеністю наступних обставин. Будь-який план може завершитись успіхом або невдачею. В цьому розумінні будь-яка діяльність має гіпотетичний (спекулятивний) характер.
Так от. Кожен з трьох останніх факторів є джерелом доходів. Відповідно, доходи поділяються на: ціну початкових ресурсів (природніх та трудових), процент на капітал та підприємницький прибуток. Ціна початкових ресурсів — це плата власникам цих ресурсів, яка дозволяє збалансувати наявну кількість цих ресурсів та потребу в них виробництва. Як правило, вона встановлюється на величині, рівній граничній корисності даного ресурсу, тобто об’ємові благ, який може бути виготовлений з додаткової одиниці цього ресурсу. Процент на капітал — плата, за яку людина згодна відкласти виконання своїх планів. Підприємницький прибуток — це дохід, який людина отримує за рахунок більш точного, ніж інші, передбачення майбутніх подій.
Якщо з заробітною платою і платою за ресурси все, думаю, зрозуміло, то на проценті на капітал та на підприємницькому прибутку зупинюсь трохи детальніше. Коли людина планує діяльність, то, як вже говорилось, вона погодиться відкласти досягнення мети лише у тому разі, якщо вона досягне більшого результату. В тому числі, будь-який план, пов’язаний з накопиченням інструментів (капіталу), буде прийнятий лише тоді, коли віддача від вибору цього плану перевищує суб’єктивну оцінку людиною втрат від відкладення досягнення мети. Іншими словами, будь-який інструмент вживатиметься як капітальне благо лише в тому разі, якщо він дозволяє отримувати людині дохід не нижче деякого відсотка.
Якби умови людської діяльності були цілком передбачуваними, дохід кожного обмежувався б лише платою за належні йому обмежені ресурси та відсотком за капітал. Однак в реальності людина змушена приймати рішення в умовах невизначеності. Якщо вона передбачає наступні умови краще за інших, вона може отримати дохід, що перевищує вартість затрачених нею ресурсів та відсоток на капітал. Різниця становитиме підприємницкий прибуток. Якщо вона помилиться в своїх планах, вона отримує дохід, що не є адекватним затраченим ресурсам та часові, і різниця складе її підприємницький збиток.
Оскільки всі три категорії доходів містяться в самій категорії людської діяльності, то спроба регламентувати величини цих доходів, встановивши їх у значення, відмінні від тих, що прямо випливають із їх ролі в людських планах, призведе лише до погіршення реалізації людьми їх планів, і, як насліднок, до зниження суспільного багатства.
no subject
Date: 2011-01-19 10:00 am (UTC)В економічній науці дуже багато чинників, які впливають одне на одного. Теоретично й математично це все можна врахувати. Але є бізнес цикли (про які теж писав Гаєк), які визнають реакцію соціума на ці зміни (цифри) через психологію суб'єктів економіки. Приміром, ажіотаж — яскравий приклад: був цукор, підскочила ціна й усі почали закуповувати щонайбільше його. Теоретично такого не мало б ставатись, бо сіє ірраціональне. Але психологічна реакції визначають кінцевий результат: інфляції, кризи, ризики інвестування. Яких би не було через людський чинник. Тому раціональні твердження все ще діряві. Й економіка визначається суб'єктивними факторами.
no subject
Date: 2011-01-19 10:16 am (UTC)>Теоретично й математично це все можна врахувати.
Власне, до Гаєка я ще не дійшов, пошукаю найближчим часом, але Мізес (і багато інших прихильників австрійської школи) якраз говорять про протилежне: неможливо математично змоделювати поведінку людини, об'єкт досліждення надто складний.
>Приміром, ажіотаж — яскравий приклад: був цукор, підскочила ціна й усі
>почали закуповувати щонайбільше його. Теоретично такого не мало б ставатись,
>бо сіє ірраціональне.
Це плутанина в поняттях. Звісно, людська реакція не є цілковито раціональною, але ця ірраціональність не є предметом вивчення економічної теорії. Вона є предметом, скажімо, психології. Звідси випливає, що для економічного планування потрібно враховувати також і дані психологічної науки, але це ситуація нічим не відмінна від тої, що в плануванні доводиться зважати на фізичну науку як ту, що здатна прогнозувати технологічні процеси. Ажіотаж - явище психологічне, і як таке передбачається і враховується в людських планах. Але економіка (в праксіологічному розумінні) - це наука про осмислену діяльність. Якби вся людська діяльність була реактивною ("щёлкни кобылу в нос - она махнёт хвостом"), економіки би просто не існувало - ні економічної науки, ні самого феномену економіки.
>Але психологічна реакції визначають кінцевий результат: інфляції, кризи,
>ризики інвестування. Яких би не було через людський чинник. Тому раціональні
>твердження все ще діряві. Й економіка визначається суб'єктивними факторами.
Тут ви помиляєтеся. Інфляція в сучасному розумінні (як стабільне явище, а не тимчасова флуктуація), криза обумовлені інституціональними, а не психологічними причинами. Психологія відіграє свою роль, але вона не є утворюючим фактором для цих явищ. Ризики інвестування - явище, що коріниться у невизначеності майбутнього як такого і також не пов'язане з психологією людини. Навіть якби люди діяли цілковито раціонально, ризики б не зникли.
no subject
Date: 2011-01-19 10:40 am (UTC)Ні, змушений не погодитись, якраз інфляція — це психологічний чинник — не тримати гроші вдома, а витрачати або вкладати, бо завтра вони знеціняться. Всілякі гіперінфляції — це, звісно, вже погана політика. Але саме розуміння інфляції в стимулюванні грошей крутитись в обігу. Це основна причина інфляції.
no subject
Date: 2011-01-19 10:59 am (UTC)До чого?
>Регулятори економіки (всілякі податки, банківські ставки тощо)
>математично вже більш-менш стабільно адаптовано.
Чесно кажучи, мене сильно спантеличує вжитий вами вираз "регулятори економіки". Що таке "регулятор"? Як економіку можна регулювати?
>А от психологія людини, точніше реакція споживача, є одним
>із найголовніших завад до ефективної політики.
Ну, так. А ще однією з серйзних завад, особливо в іноваційному виробництві, є технологічна непередбачуваність багатьох нових процесів. Це не має відношення до економіки, це має відношення до фізики і психології - які, звісно, також мають бути враховані.
>Я веду до того, що реакції споживачів потрібно приділити більше
>уваги, ніж тепер у економічній науці. Бо це теж можна прогнозувати
>та оптимізовувати ризики.
Поцікавтесь розподілом витрат на виробництво і на збут товарів та послуг, скажімо, в Америці. Те, про що ви говорите, давно всім зрозуміло, і вже не один десяток років цим активно займаються.
>І якщо взяти людину, її уже давно математично змоделювали, тобто нема нічого неможливого.
Це помилкове твердження. Звісно, якщо говорити про такі речі, як споживання електроенергії, то при наявності певного масиву даних і прогнозу погоди можна з великою точністю прогнозувати потребу в електроенергії на найближчі дні - з точністю до долей відсотка. Будь-яку реактивну поведінку людей можна спрогнозувати, проблеми починаються тоді, коли людина починає діяти активно, тобто саме там, де починається економічна наука. Бо людина рано чи пізно почне діяти активно, і модель видасть помилку. Модель - це лише інструмент, який має свої обмеження.
>Ні, змушений не погодитись, якраз інфляція — це психологічний
>чинник — не тримати гроші вдома, а витрачати або вкладати, бо
>завтра вони знеціняться. Всілякі гіперінфляції — це, звісно,
>вже погана політика. Але саме розуміння інфляції в стимулюванні
>грошей крутитись в обігу. Це основна причина інфляції.
Ви говорите про розвиток інфляції. Так, звісно, інфляція розвивається з психологічних причин - очікування інфляції провокує інфляцію. Але це не замкнуте коло: якщо зникнуть початкові причини інфляції, то психологічно обумовлений її розвиток призведе до нестачі грошей і, як наслідок, до дефляції. Початкові причини можуть бути різними: монетарними (зміна кількості грошей в обігу - як через діяльність центробанків, так і (при золотому стандарті) через добування цінних металів), немонетарними (приклад - бажання більшості учасників ринку зменжити запаси готівки, скажімо, через стабілізацію ринкової ситуації і зниження невизначеності), але у будь-якому разі не психологічними.
no subject
Date: 2011-01-19 12:51 pm (UTC)2. Я в дужках вказав. Їх ще називають інструментами (tools) . Це поняття є в монетарній теорії. Гадав, що ви знаєте.
3. Згоден.
4. Гаразд, але це мікроекономіка вже.
5. Ні, я не кажу про досконалу модель. Приміром, уже дійшли до того, що погоду визначають статистично. А економіку тим паче — її ще простіше.
6. Ми трохи про різні речі пишемо. Так, причини існування дефляції, — це вади економічної політики. Але розглянемо рівномірний зріст грошей у обігу відповідно до ВВП, чим це погано для економіки? Крім того, що процентна ставка нульова й через те вмирає будь-які кредити та інвестування тощо? Гроші лежатимуть у скляних банках. Що буде далі самі спрогнозуйте, що має статись. Центрбанк тут уже нічого не вдіє, в нього буде два варіанта: спричинити дефляцію або інфляцію. А нульовий рівень — короткостроково реально, але довгостроково це утопія. Дефляція погубить економіку та зведе її до гіперінфляції. Тобто реально лишається лише інфляція на довгостроковій перспективі. У центрбанка зв'язані руки, бо фактично це людський фактор. Так ґрунтовніше?
no subject
Date: 2011-01-20 10:52 am (UTC)>1. До вивчення психологічних факторів.
Ви знову плутаєтесь в термінах. З одного боку, у вас психологія фігурує як річ, яка дозволяє моделювати поведінку людей, тобто як механізм реактивної поведінки. З іншого боку, ви називаєте психологію основним предметом економіки. Але перше і друге значення слова "психологія" принципово відмінні. Поведінка людей є або осмисленою, або реактивною, причому моделюватися може лише реактивна, а предметом економіки є лише осмислена поведінка. Тому в тому розумінні, в якому економіка зводиться до вивчення психологічних факторів, вона не дозволяє моделювання (в розумінні передбачення, математичного прогнозування) людської поведінки.
>2. Я в дужках вказав. Їх ще називають інструментами (tools).
>Це поняття є в монетарній теорії. Гадав, що ви знаєте.
Я бачив, що ви написали в дужках, і чув про регулятори економіки. Мова про те, що я вважаю назву "регулятор" некоректною. "Регулювати" економіку в тому розумінні, в якому вживається це слово, неможливо, їй можна лише перешкоджати. Мізес приводить багато прикладів.
>5. Ні, я не кажу про досконалу модель. Приміром, уже дійшли
>до того, що погоду визначають статистично. А економіку тим
>паче — її ще простіше.
Це, знову-таки, питання термінології. Те, про що ви говорите, традиційно називається економікою, але воно не є предметом економічної теорії в каталактичному розумінні. В цьому значенні економіка починається там, де підприємець (в широкому розумінні) отримує на руки всі необхідні дані, всі розрахунки, отримані з моделей і т.д., і повинен зробити наступний крок, який за нього ніхто не зробить: прийняти рішення, беручи до уваги дані одних прогнозів і відкидаючи інші. Ось саме це рішення не може бути автоматизовано і промодельовано, воно завжди, за означенням, виходитиме за рамки моделей.
>Але розглянемо рівномірний зріст грошей у обігу відповідно до ВВП, чим це погано для економіки?
Погано тим, що інфляція - механізм перерозподілу, вона не дає ніяких інших наслідків, крім як перехід економічних благ з рук до рук _не у відповідності з фактичною корисністю діяльності суб'єкта_.
>Крім того, що процентна ставка нульова й через те вмирає
>будь-які кредити та інвестування тощо?
Ви говорите про облікову ставку чи про реальний первинний процент, тобто відношення цінності благ в залежності від тривалості їх отримання? Перша теоретично може бути зроблена нульовою центробанком, що призведе до кредитної експансії, буму та наступної кризи. Друга не буде нульовою ні в умовах стабільних цін, ні навіть в умовах дефляції. Людина завжди обмінюватиме поточні блага на майбутні, і завжди цінуватиме сьогоднішні блага більше таких самих майбутніх благ. Подивіться на ринок обчислювальної техніки - їм погано при постійному падінні цін?
>Гроші лежатимуть у скляних банках. Що буде далі самі
>спрогнозуйте, що має статись.
Я, чесно кажучи, втрачаю хід думок. Ви вважаєте, що в умовах відсутності зростання грошової масси кредитна ставка стане нульовою? Цього не відбудеться. Чи ви про щось інше говорите?
>Центрбанк тут уже нічого не вдіє, в нього буде два
>варіанта: спричинити дефляцію або інфляцію.
Якщо коротко, то центробанк взагалі не потрібен. Потрібен золотий стандарт. Об'єм грошової маси не повинен монопольно змінюватися.
>А нульовий рівень — короткостроково реально, але довгостроково
>це утопія. Дефляція погубить економіку та зведе її до гіперінфляції.
1. Ніхто і не каже про нульовий рівень інфляції. Є інші чинники, окрім центробанку, які впливають на рівень інфляції.
2. Дефляція економіку не губить. Окрім вищезгаданого ринку цифрової електроніки, я зустрічав згадку про інтенсивний розвиток економіки в умовах дефляції в другій половині 19 століття, точно не пригадаю, де, здається, десь в Англії. Можу пошукати.
>Так ґрунтовніше?
Так, але не досить детально, щоб однозначно зрозуміти, що ви маєте на увазі.
no subject
Date: 2011-01-21 10:59 am (UTC)Теорії Мізеса є дуже суперечливі, як і будь-яка інша. Регулятори є все одно. Їхня шкідливість/користь є відносним показником і ми обоє буде мати слушність, якщо ви шукатимете мінуси, а я плюси. Їхнє співвідношення і визначає, чия теорія справедливіша.
Я не дуже розумію оцю «фактичну корисність діяльності суб'єкта», маєте на увазі, що дійсний добробут людини занепадає при інфляції?
Обмінювати поточні блага на майбутні? А хто їх буде обмінювати? Я щось думки не вловив.
Я про зростання кількості грошей відповідно до ВВП, коли грошова маса збільшується рівно пропорційно до виробництва, але без інфляцій і дефляцій.
Цим-то мені й не подобається Мізес, він пише про теорії, однак не звертає уваги на те, що ті центрабанки є і з ними треба щось робити.
1. І які інші, які незалежно від поведінки споживача можуть змінити рівень інфляції?
2. Це ви про НТП? Це ж теж короткостроковий лаг.
Зізнаюсь, у мене є проблеми з викладанням своєї думки, тому даруйте за непорозуміння, просто цікава тема.
no subject
Date: 2011-01-21 11:44 am (UTC)>суб'єкта», маєте на увазі, що дійсний добробут людини
>занепадає при інфляції?
В тому числі і це. Якби інфляція взагалі ні на що не впливала (тобто можна було б просто зробити "поправку на інфляцію", застосувавши деякий однаковий відсоток до всіх цін), то центробанк не проводив би інфляці, тому що морока є, а толку ніякого. Насправді свіжонадрукованими грошима одні люди користуються раніше, а інші пізніше. Перші купують блага за доінфляційнимим цінами, а останні - за післяінфляційними. Таким чином, інфляція зводиться до перерозподілу благ на користь тих, хто знаходиться в ланцюжку ближче до емітента. Перерозподіл, на відміну від виробництва, не утворює нових благ, тому не може бути корисним.
Дійсний добробут людини також занепадає, і ось чому. Інфляція, як я писав вище, не є рівномірним фактором, її не можна звести до деякого "індекса". Відбувається вона згідно зі свавільним рішенням Нацбанку, і впливає на економіку самим непередбачуваним чином. Тому найбільше вона шкодить тим виробництвам, які розташовані найдалі від споживача, і у яких, відповідно, найдовший цикл від початку виробництва до кінцевого споживання продукції. Загальновідомо, що в країнах з високою інфляцією горизонт бізнес-планування рідко перевищує рік-два. Але будь-який розвиток економіки полягає саме в подовженні виробничого процесу за рахунок накопичення капіталу. Тому інфляція створює перешкоди для розвитку економіки і, таким чином, погіршує добробут людей.
>Обмінювати поточні блага на майбутні? А хто їх буде
>обмінювати? Я щось думки не вловив.
Будь-яке інвестування - це обмін теперішніх благ на майбутні. Приміром, я купую автомобіль: плачу сьогодні, а вигоду планую отримати протягом декількох років. Це - інвестиція, моя мета - обміняти мої сьогоднішні блага (гроші) на майбутні блага (зручність поїздок). Оскільки для людини сьогоднішні блага є ціннішими за такі самі майбутні блага, то подібний обмін може відбутися лише в тому разі, якщо об'єм майбутніх благ перевищуватиме об'єм, який можна було б придбати сьогодні. Тому автомобіль буде придбано лише в тому разі, якщо загальна вигода від нього буде перевищувати затрачені кошти. Ця різниця (відсоток) є компенсацією людині за відкладене споживання. Звісно, його значення - величина суто суб'єктивна.
>Я про зростання кількості грошей відповідно до ВВП, коли грошова
>маса збільшується рівно пропорційно до виробництва, але без
>інфляцій і дефляцій.
Знову не ловлю думку. Ви вважаєте, що в цих умовах кредитна ставка стане нульовою?
>Цим-то мені й не подобається Мізес, він пише про теорії,
>однак не звертає уваги на те, що ті центрабанки є і
>з ними треба щось робити.
Ви неуважно його читали. Він якраз говорить про реальні речі: про центробанки, про імпортні та експортні мита, про податки та ін. Центробанк є інститутом, який створювався для того, щоб уникнути криз, але натомість він їх перетворив з гострих, після завершення яких економіка знову могла розвиватись, на довготривалі, з яких інколи не вдавалось виходити більше 10 років (див. "Велика депресія"). Що з центробанками робити - зрозуміло: відміняти; поки нема такої можливості, можна вживати напівміри (напр., не проводити експансіоністську політику в період зростання економіки, а під час кризи не змінювати різко облікову ставку).
no subject
Date: 2011-01-23 05:54 pm (UTC)Я про те, що центробанки перетворити на ці інституції, про які він пише, зовсім нереально, адже втрачається їхня первинна мета, тому я не вважаю це центробанком, яким він задумувався. Скасування цих банків — це неможливо. Принаймні він не запропонував поступового плану їхнього скасування, який би був безболісним для економіки.
no subject
Date: 2011-01-23 06:48 pm (UTC)>реального (виробничого) сектора доволі посередня.
Я цього не говорив. Я взагалі не говорив про фінансовий сектор як такий.
>Так, це і є причиною всіх цим економічних спадів-підйомів.
Причиною спадів-підйомів є кредитна експансія, тобто діяльність банків з утворення нових грошей "з повітря". Це стосується не всього фінансового сектору, а лише одного конкретного механізму.
>Щодо інвестування, то воно виправдане лише при інфляції.
Це неправда. Приклад цифрової електроніки я вже приводив. І за відсутності інфляції інвестиції відбуватимуться, тому що інвестування завжди дозволяє отримати в майбутньому більше, ніж якщо від інвестування відмовитись.
>Я про те, що центробанки перетворити на ці інституції, про які він пише,
>зовсім нереально, адже втрачається їхня первинна мета, тому я не вважаю
>це центробанком, яким він задумувався.
Правильно. Центробанк, як він задумувався, взагалі непотрібен. Центробанк задумувався як способ боротьби з економічними циклами, які викликані кредитною експансією. Один автор порівняв це з конструюванням ефективної підвіски для автомобіля з квадратними колесами. Так, за останні сто років придумали досить ефективну підвіску для квадратних колес, але якщо відмовитись від кредитної експансії, тобто перейти до золотого стандарту і 100% резервування вкладів до витребування, то центробанк стає непотрібен, оскільки циклу "експансія - депресія" не буде.
>Принаймні він не запропонував поступового плану їхнього скасування,
>який би був безболісним для економіки.
Це зробили багато інших людей, і це більше технічні деталі, ніж питання стратегії. Два головних моменти я назвав: 100% резервування і золотий стандарт, решта - деталі. Повертаючись до аналогії з попереднього абзацу, ви ставите питання, як подолати проблеми, пов’язані з переходом з квадратних колес на круглі: як довго ще треба випускати запчастини для людей, що володіють автомобілями з квадратними колесами, як дати можливість виробникам підвіски перейти на інші ринки і т.д. Наскільки гарно будут вирішені ці проблеми перехідного періоду, звичайно, суттєво, але не настільки критично, як сама відмова від квадратних колес.
no subject
Date: 2011-01-23 09:02 pm (UTC)І взагалі рекомендую цього автора (в ЖЖ, або на Ліга:Блоги - http://blog.liga.net/user/zoloto/Default.aspx ). Там дуже багато толкової аналітики, як економічної, так і політичної.
no subject
Date: 2011-01-21 11:44 am (UTC)>можуть змінити рівень інфляції?
Незалежно від поведінки споживача змінити рівень інфляції не може навіть центробанк. Інфляція - це економічний феномен, а економіка - це наука про людей. Однак центробанк - не єдине можливе джерело інфляції. При золотому стандарті до інфляції призводить видобування золота. Або такий приклад. Гроші людині потрібні для діяльності в умовах невизначеності. Запас готівки (в широкому розумінні, тобто не вкладених в цінності грошей: власне готівки та банківських рахунків) у кожного учасника визначається його уявленням про потрібний "оперативний запас" ліквідних цінностей, які можуть знадобитися. Всі гроші понад цей запас людина інвестує. Так от, якщо люди в силу якихось причин вважатимуть існуючий запас грошей надлишковим (приміром, економіка стала більш передбачуваною і потреба в оперативному реагуванні знизилась), то вони створять додаткову пропозицію грошей, що призведе до інфяції, переоцінки грошової одиниці і, як наслідок, до зниження запасів готівки, відповідно до планів людей. Це відбувається без зміни грошової маси і незалежно від об'єму товарної маси.
>2. Це ви про НТП? Це ж теж короткостроковий лаг.
Ні, йшлося не про НТП, якщо я правильно пам'ятаю. Спробую знайти той приклад. В будь-якому разі, розвиток протягом двух-трьох десятиліть не може вважатись коростроковим лагом. Це стабільний стан розвитку.
no subject
Date: 2011-01-23 06:07 pm (UTC)Гаразд, пошукайте, дуже цікаво. Бо я сам такого не пригадую. Можливо, й таке було, але це виняток і на це є небезпідставні причини (не думаю, що це справді стабільна тенденція — вона ж донині не зберігалась). Ще це могло бути ввезення золота конкістадорами, але це була не дефляція, а знецінення золота, й банків як таких ще тоді не було. Всюди куди не глянь, у сучасному світі лише довгостроково панує інфляція. Й не думаю, що Мізес її критикував.
no subject
Date: 2011-01-23 07:58 pm (UTC)>до об'єктивної частини економічної науки. Саме це я намагаюсь довести.
Економіка - це суто людський феномен, у неї немає "об’єктивної частини". Інфляція, як і будь-яка інша зміна ціни, може бути викликана лише двома факторами: зростанням пропозиції або падінням попиту. В свою чергу, кожне з цих явищ може мати свою причину. Та інфляція, про яку ви кажете, викликана незабезпеченою емісією центробанків та кредитною експанією інших банків. В цьому розумінні вона має цілком "об’єктивну" причину.
>Гаразд, пошукайте, дуже цікаво. Бо я сам такого не пригадую. Можливо,
>й таке було, але це виняток і на це є небезпідставні причини...
Ось що я знайшов:
"...Во-вторых, если речь идет о научно зафиксированных фактах, то Милтон Фридман в "монетарной истории США" пишет о довольно длительном периоде в 19-м веке, когда денежная масса не увеличивалась, но наблюдался устойчивый рост при совершенно незначительной дефляции. Для Фридмана, который был монетаристом, это осталось загадкой." http://vzua.livejournal.com/71211.html?thread=663595#t663595
Я спробую знайти цю книжку в мережі.
> (не думаю, що це справді стабільна тенденція — вона ж донині не зберігалась).
Не зберіглася вона саме через вплив держави: центробанки і привілегію часткового резервування.
>Всюди куди не глянь, у сучасному світі лише довгостроково панує інфляція.
В сучасному світі панує кредитна експансія і незабезпечені гроші, що, звісно, призводить до інфляції.
>Й не думаю, що Мізес її критикував.
Жорстко критикував.