Про анархо-капіталізм

[ichthuss]

Хоча при спробі класифікувати мої політичні погляди найближчою течією виявиться винесена в заголовок, сам термін «анархо-капіталізм» мені не подобається. Не подобається в першу чергу через конотації, які несуть в собі як «анархія», так і «капіталізм».

«Анархія», що перекладається як «безвладдя», в певному розумінні справді відповідає даному напрямку, оскільки в ньому пропонується скасувати будь-яку політичну владу. Однак поняття «безвладдя», як правило, несе в собі супутнє значення «безвідповідальність», оскільки поняття «влада» включає в себе владу не лише політичну. Таким чином, «безвладдя» означає відсутність компетентної в прийнятті рішень, а, отже, і відповідальної, особистості. На мою думку, коректніше було б говорити не про владу, а про суверенітет — в даному випадку суверенітет особистості. Суверенітет — це не безвладдя, а, навпаки, повновладдя і повновідповідальність. Суверенітет особистості означає, що нема вищої влади, ніж сама особистість. І, відповідно, що людина повною мірою відповідальна за всі свої рішення.

Щодо «капіталізму» мушу зауважити, що це, взагалі-то, лайка, придумана Марксом на позначення навколишніх речей, які йому не подобались. Вживати його замість значно точнішого слова «лібералізм» змушує лише та обставина, що поняття «свобода» в XIX-XX століттях намагались перевизначити самим різноманітним чином, і наперевизначались до того, що в Штатах, скажімо, лібералами називають соціалістів. Ця ж причина змусила придумати нове слово «лібертаріанство» для позначення рівно того, що на століття раніше називалось лібералізмом. І саме тому це слово мені теж не дуже подобається. Значно більше мені подобається визначення «I'm an Adam Smith liberal» («Я — ліберал в розумінні Адама Сміта») Давида Фрідмана.

Узагальнюючи: мені хотілося б мати назву течії, побудовану з понять «лібералізм» та «верховенство суверенітету особистості», але моєї словотворчої фантазії бракує, щоб скласти з цього якийсь термін. Доводиться користуватись тим, що є.

Comments

[kurinn.livejournal.com]

«"Свій рахунок" - це своя власність, тобто отримана з використанням власної праці і власних інструментів або отримана в ході добровільного обміну.»

Отдача имущества в обмен на жизнь под дулом пистолета это добровольный обмен с использованием собственных инструментов и труда грабителя? А рабство на всю жизнь за стакан воды? Это крайний случай, конечно. Ладно, пусть не жизнь, а бусы за землю? А низкооплачиваемый труд в депрессивном регионе? А «зомбирование» через СМИ, тоже добровольный обмен? Мне кажется очевидным, что добровольный обмен это обмен, когда каждый приобретает большее, чем у него было до обмена. Но это не исключает роста пропасти между возможностями обменивающихся. Как по-вашему, либерализм несет в себе идеи изменить эти тенденции, какие?

«Бюджетники, скажімо, живуть за чужий рахунок.»

За чей же? Врачи и учителя что, не заслужили «свій рахунок», в отличие от парикмахеров, к примеру? Если вы хоть немного сталкивались с предпринимательством, то должны были бы заметить, что доходы всего мелкого бизнеса очень сильно коррелируют с бюджетными выплатами.

«Скажімо, Японії і Штатів»

Что имелось в виду? Предоставление США своего рынка для японских товаров это акт либерализма? Это каждый за свой счет?

[ichthuss]

>Отдача имущества в обмен на жизнь под дулом пистолета
>это добровольный обмен с использованием собственных
>инструментов и труда грабителя?

Ні. Під дулом - не добровільний.

>А рабство на всю жизнь за стакан воды?

Ні. Рабство - не добровільний.

>Ладно, пусть не жизнь, а бусы за землю?

Якщо ви про відомий випадок, то добровільний.

>А низкооплачиваемый труд в депрессивном регионе?

Аналогічно. Звісно, якщо людину ніхто не змушує проживати в депресивному регіоні, тобто за відсутності кріпосного права (і різних його евфемізмів, таких, як прописка).

>А «зомбирование» через СМИ, тоже добровольный обмен?

http://ichthuss.livejournal.com/39864.html

>Мне кажется очевидным, что добровольный обмен это
>обмен, когда каждый приобретает большее, чем у него
>было до обмена.

Правильно, але, відмічу важливий момент, суб'єктивно більше.

>Но это не исключает роста пропасти между возможностями
>обменивающихся.

В чому проблема, якщо бідні при цьому багатіють (а без цього не багатіють)?

>За чей же?

За рахунок платників податків.

>Врачи и учителя что, не заслужили «свій рахунок», в отличие
>от парикмахеров, к примеру?

Чи заслужили, ми не можемо сказати, оскільки нам невідомо, скільки б люди давали за їх працю в добровільному обміні.

>Если вы хоть немного сталкивались с предпринимательством,
>то должны были бы заметить, что доходы всего мелкого бизнеса
>очень сильно коррелируют с бюджетными выплатами.

Це - одна з найбільших проблем нашої країни. Грабувати (= присмоктатись до бюджету) значно простіше, ніж виробляти (= отримувати прибуток на ринку).

>Что имелось в виду?

США дуже пощастило з природними ресурсами. Японії - майже навпаки. При цьому обидві країни - серед світових лідерів. Лібералізм однаково успішно використовує і ситуацію наявності ресурсів, і ситуацію їх відсутності.

[kurinn.livejournal.com]

«Грабувати (= присмоктатись до бюджету) значно простіше, ніж виробляти»

Где в либерализме сказано, что нужно предпочитать то, что сложнее?

Я не зря говорил «под дулом пистолета». Этот «пистолет» присутствует при любом выборе. Зайдя в супермаркет вы покупаете не то, что вам нужно, а то, что там есть. Вы выбираете из наличествующего, но ассортимент определяете не вы. В чем разница между выбором между жизнью и кошельком и выбором из предложенных вам двадцати видов упаковок майонеза?

[ichthuss]

>Где в либерализме сказано, что нужно предпочитать
>то, что сложнее?

В лібералізмі нічого подібного нема. Однак спричинене це явище прямо антиліберальною тенденцією до необмеженого розростання держави.

>Этот «пистолет» присутствует при любом выборе.

Це неправда. Принаймі, якщо не вдаватись до настільки розширеного трактування, що суть поняття "насилля" зникає.

>Зайдя в супермаркет вы покупаете не то, что вам
>нужно, а то, что там есть.

Якщо мені треба те, чого немає в супермаркеті, я туди не піду. Я піду туди, де є те, що мені потрібно. В супермаркет я піду, якщо мені потрібні двадцять упаковок майонезу. І дуло тут ні до чого. Не можна прирівнювати загрозу прямої фізичної розправи до ситуації відсутності повністю задовільного контрагента.