![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ichthussДуже часто поширена у третьому світі сім’я з десятком дітей розглядається як безвідповідальність перед власними дітьми, яким такі батьки не можуть забезпечити нормальні умови для розвитку.
Десь зо дві третини художніх книг у світі (не кажучи вже про дешеву беллетристику) написані про кохання. Із них значна частина — про ситуації конфлікту почуттів з розумом.
В літературі я неодноразово зустрічав персонажів, які вважали за вище досягнення позбавитися страху смерті і отримати можливість позбутися життя тоді, коли вважатимуть це доцільним.
Часто можна почути звинувачення у несправедливості лібералізму, оскільки він не гарантує нормальне існування людям, які працюють досить-таки багато.
Спитаєте, що спільного в описаних вище явищ? Подивимося уважніше. У всіх цих випадках критикується (оголошується надмірно спрощеним, «недоробленим») деяке явище. При цьому: інстинкт продовження роду заставляє людей підтримувати існування популяції, незважаючи на умови її майбутнього існування. Кохання змушує людей поєднуватися для народження та виховання дітей незважаючи на їх соціальний статус та інші соціальні явища, часто — абсолютно різних людей, не дозволяє замкнутися окремим невеличким групам і утворити незалежні соціуми. Інстинкт самозбереження рятує масу людей, які через яку-небудь дурню, якої вони нахапалися, вважають, що їх життя не має сенсу. Цю саму дурню інстинкт ігнорує. Лібералізм дозволяє користуватися суспільним поділом праці без складних підтримуючих його суспільних механізмів — йому достатньо для свого існування законності, і він успішно переживе руйнування решти суспільних механізмів та інституцій.
Отже, кожна з цих речей, по-перше, виконує важливу для людства роль, по-друге, не потребує взагалі або потребує досить незначних початкових умов для свого функціонування. Очевидно, що існування людства цінніше за проживання людей у комфортних умовах та їх всебічний розвиток, так само як і за філософствування на тему «У чому сенс життя?». Що неподільність (і — значною мірою — існування, адже невеликі замкнуті групи, найімовірніше, швидко б виродились) соціуму важливіша за безконфліктне співіснування людей у сім’ї (кому неочевидно — ласкаво просимо у коменти). Що суспільний поділ праці цінніший за безумовну його справедливість — людям краще буде житися за примітивного суспільного поділу зі справедливістю «на трієчку», ніж взагалі без нього у печерах.
Загальним для цих явищ є ось що: всі вони є низькорівневими методами забезпечення існування сучасної цивілізації. Звідсти витікають і їх плюси, і їх мінуси. Серед мінусів — спрощеність дії, яка (дія) в результаті часто виявляється неадекватною ситуації. За це їх, власне, і критикують. Серед плюсів, безперечно — надійність. Методом жорсткого релігійного регулювання в Індії вдалося деякою мірою ізолювати окремі досить великі групи-соціуми один від одного. Середньовічна Європа теж намагалася отримати подібний результат, однак у неї це виходило все сумнівніше і сумнівніше. Більшовики спробували позбавитися від лібералізму, а він все одно проривався крізь усі заборони у вигляді чорного ринку. Китаю та Індії більш-менш вдається стримувати народжуваність, однак можна не сумніватися, що у випадку більш-менш серйозних катаклізмів на планеті народжуваність прорветься і виросте достатньо, щоб вимирання людству не загрожувало. (Загальновідоме явище — під час війни народжуваність різко зростає). Самогубства так і досі не складають суттєвої загрози для існування суспільства, хоча, здавалося б, є маса країн, в яких для величезної кількості населення це було би «найрозумнішим» виходом.
Багатьом людям слід зрозуміти, що з низькорівневими методами боротися, по-перше, безглуздо, а по-друге — небезпечно. Безглуздо — тому що вони все одно будуть діяти через свій крайній примітивізм. Небезпечно — тому що замість них прийдеться для досягнення тої ж самої мети ставити значно більш наворочені, а, отже, менш надійні «підпорки». Один з прикладів, що трапляється, коли підпорки руйнуються, ми бачили на початку дев’яностих у нашій країні — низькорівневий метод взяв своє, але з жертвами. Думається мені, що краще вже було би одразу залишити лібералізм в основі суспільних відносин. Так що не треба безумовно критикувати низькорівневі методи. Вони корисніші, ніж здаються.
Re: Либерализм и устойчивость.
Date: 2008-07-19 04:52 pm (UTC)>формулировке, для описанной Вами ситуации подходит больше, чем
>«казарма» или «тоталитаризм».
При тоталітаризмі деякі диктатори рівніші за решту населення. Тобто не виконується друга умова.
>Низкоуровневость, а, следовательно, и надёжность здесь относительны.
Щось мені завжди здавалось, що надійність — поняття абсолютне.
>Человечество не сидит на дне, а карабкается по отвесной стене,
>находясь в данный момент где-то посередине. Спускаться это значит
>назад к «амебе» то есть потеря достижений цивилизации.
Безперечно. Я кажу не про те, що варто спускатися до нижчих рівнів, а про те, що варто залишити можливість такого відкату на випадок помилки керівників. Шведська модель соціалізму (його, щоправда, не всі признають соціалізмом), в основі якої капіталізм таки залишився, не скажу, що сильно поступається радянській, однак по надійності дасть їй велику фору. Результат бачимо.
>Только — вверх, имея в виду правильный «научный» план.
А на тему «наукового» посперечаюся. Досі жодна зміна суспільних формацій не була толком передбачена теоретично. Найблищим до такого передбачення були Маркс з Енгельсом, однак і вони передбачили недостатньо точно як для науки — передбачали комунізм, отримали соціалізм, передбачали світову революцію, а капіталізм досі живий. Та і деякою мірою їх прогноз можна віднести до тих, що збуваються саме через те, що був даний прогноз. Слабувато для науки. Тому щодо «тільки вгору» погоджусь, а щодо єдиного вірного «наукового» шляху — ні.
>Идея устойчивости в «потенциальной яме» проста и привлекательна
>отсутствием необходимости в повышении своего уровня. Своего рода
>манифест «ничегонеделанья». Есть мнение, не моё, что история её
>(идею) отвергает.
Рух вгору зупинити не вдасться, навіть якби я цього дуже захотів. А я про це не кажу. Я кажу, що треба залишити можливість руху вниз, інакше буде боляче падати.
Re: Либерализм и устойчивость.
Date: 2008-07-19 06:41 pm (UTC)Попытки нарушить закон существовали всегда, и всегда при любом строе находились люди, избежавшие за это наказания. Очень часто при этом они оказывались правителями. Ваше условие: «закон для всех» во всех мыслимых и реальных случаях подразумевает: равенство перед законом и неравенство только по закону. То что Вы называете «рівніші за решту населення» и есть то самое неравенство по закону.
«Щось мені завжди здавалось, що надійність — поняття абсолютне.»
Понятие надежности ввели Вы сами, связав его с относительным понятием низкоуровности. Я бы предпочел – устойчивость.
«Я кажу не про те, що варто спускатися до нижчих рівнів, а про те, що варто залишити можливість такого відкату на випадок помилки керівників.»
«Шведська модель соціалізму»
Товарищ Сталин по такому поводу сказал: «Вы что, Американец?». :) «Шведська модель соціалізму» - это успех шведов, результат работы их предков их географического и политического положения. Мы же украинцы (русские, советские), у нас своя история, свои предки и свои географические и политические условия. Социализм в таком виде у нас не получится.
«А на тему «наукового» посперечаюся.»
а щодо єдиного вірного «наукового» шляху — ні.»
Когда я говорю «научный» я имею в виду не идеально правильный, а обоснованный научными методами. Никто не зарекается от ошибок или непредвиденных факторов. Считается, что Маркс и Энгельс впервые применили для обоснования их модели идеального общества (коммунизма) научный подход. Корпускулярная модель может сменится волновой, марксизм чем-то ещё. Но движение по лесу, руководствуясь только сновидениями, гарантированно приведет в болото.
«Рух вгору зупинити не вдасться, навіть якби я цього дуже захотів. А я про це не кажу. Я кажу, що треба залишити можливість руху вниз, інакше буде боляче падати.»
Красиво сказано!
Одно уточнение. «Мы» туда не за грушами лезем, передумаем – спустимся вниз, наедимся желудей. Мы участвуем в соревновании: кто победит, тот того и съест.:)
Re: Либерализм и устойчивость.
Date: 2008-07-20 02:54 pm (UTC)Я недостатньо точно визначив «однакові правила гри». Рівну апріорну можливість опинитися у владі я до них відношу. Тобто відсутність реальної вертикальної мобільності відносится до «неоднакових правил».
>Понятие надежности ввели Вы сами, связав его с относительным
>понятием низкоуровности. Я бы предпочел — устойчивость.
Прийнято. Стійка рівновага — абсолютне поняття?
>Никто не зарекается от ошибок или непредвиденных факторов.
Звідси висновок — мости не палити.
>Но движение по лесу, руководствуясь только сновидениями,
>гарантированно приведет в болото.
Людство не одну тисячу років вибиралось з болота і без Маркса. А марксисти теж влізли в болото через 70 років. Щось не сходиться.
>Одно уточнение. «Мы» туда не за грушами лезем, передумаем —
>спустимся вниз, наедимся желудей. Мы участвуем в соревновании:
>кто победит, тот того и съест.:)
Років 70-100 назад європейська країна, котра відстала у розвитку, ризикувала бути завойованою. На даний момент такої загрози немає. Максимум, що загрожую країні, керманичі якої помилилися з вибором шляху — зміна влади різними методами до революції включно. Громадянська війна в Україні, як на мене, вкрай малоймовірна, а всі інші способи зміни влади — на здоров’я. І, до речі, на відміну від Росії, якій конче потрібно бути попереду всієї планети, Україна багато століть хотіла лише, щоб її залишили в спокої (моя думка). Я і сам хочу жити не краще сусіда, а жити добре.
Залишитись в спокої
Date: 2008-07-20 08:32 pm (UTC)Много вводим сущностей в рассмотрение, дискуссия становится громоздкой. Наверное, это закономерность.
О вертикальной мобильности можно много сказать, а сколько о её реальности! В первом приближении могу сказать, что после разрушения сословности и до сего времени ситуация с вертикальной мобильности, по-моему, была хорошая и принципиально не менялась.
«Стійка рівновага — абсолютне поняття?»
Честно говоря, и надежность, и устойчивость, и устойчивое равновесие, и вообще все понятия – относительны. По-моему. Они не могут существовать без контекста – системы координат.
«Звідси висновок — мости не палити.»
Это правило здравого смысла и никто сознательно от него не откажется. Однако немало существует ситуаций, где нужно совершить выбор, без возможности переигровки или возврата в предыдущее состояние. На этот счет есть другая поговорка: «Нельзя дважды войти в одну и ту же реку»
«Людство не одну тисячу років вибиралось з болота і без Маркса. А марксисти теж влізли в болото через 70 років. Щось не сходиться.»
Я не считаю, что человечество выбралось из «болота» и что марксисты влезли куда-то. Но дело не в этом. Речь шла о научности. Марксизм – вариант научного подхода. Возможно несостоятельный. Стоит выбор: или разумные действия (научные) или довериться проведению. Я за первое.
«Років 70-100 назад європейська країна, котра відстала у розвитку, ризикувала бути завойованою. На даний момент такої загрози немає. Максимум, що загрожую країні, керманичі якої помилилися з вибором шляху — зміна влади різними методами до революції включно. Громадянська війна в Україні, як на мене, вкрай малоймовірна, а всі інші способи зміни влади — на здоров’я. І, до речі, на відміну від Росії, якій конче потрібно бути попереду всієї планети, Україна багато століть хотіла лише, щоб її залишили в спокої (моя думка). Я і сам хочу жити не краще сусіда, а жити добре.»
Не буду рассматривать Югославию, Ирак и еще десятки войн произошедшие за последние пятьдесят лет. Вскользь упомяну, что гражданская война 1918-1922 в 1916 была маловероятна. Остановлюсь вот на чем:
Человек привязан к обществу и либерал тоже. Общество это в основном народ. Только народ может создать государство (или наоборот, что сейчас не важно), удерживать свою территорию и ресурсы на ней. Народ формирует культуру, на которой только и возможен рост человека, как личности. Личность этого может не замечать, как человек не замечает воздух. С некоторой натяжкой можно сказать, что на земле происходит борьба народов. Сейчас, действительно, проявляется это не так, как 100 лет назад, но смысл остается тот же. Одни народы, группы народов, элиты этих групп стремятся доминировать, отставших рассматривая как свои ресурсы. Можно это назвать одним из законов жизни. Логика: «Лучше бы нас завоевали – теперь бы баварское пили» имеет право на жизнь, но с ней согласны далеко не все. Настрой народа очень ценный ресурс и «конкурент» желает получить его в первую очередь. «Залишитись в спокої» каждый хочет, но кто ж ему даст.
Re: Залишитись в спокої
Date: 2008-07-21 08:16 am (UTC)Ось Португалію багато років ніхто не чіпає. Живуть, звичайно, не екстра, але принаймі як уміють. Хто ж їм дасть?
Вперед на задворки Европы.
Date: 2008-07-21 04:19 pm (UTC)Ну что ж. Вперед на задворки Европы. Я собственно не против.
Отмечу лишь, что точно также «багато років ніхто не чіпає» большинство стран мира и нашу тоже. Португалия разменяла свои ресурсы на преимущество стать частью большей общности в составе которой её в настоящий момент и «чіпають».
Re: Вперед на задворки Европы.
Date: 2008-07-21 06:07 pm (UTC)Я не пропоную іти на задвірки. Я лише кажу про те, що, врешті-решт, лишитися на задвірках — ніякої небезпеки не складає. Захочемо — зробимо ривок і будемо жити краще, захочемо — будемо працювати менше і жити гірше. Раніше другий вибір загрожував завоюванням. Зараз — ні.
>Отмечу лишь, что точно также «багато років ніхто не чіпає»
>большинство стран мира и нашу тоже.
Багато людей так не вважають. Скажімо, націоналісти впевненні, що останні кілька століть нам старанно заважала розвиватися своїм шляхом Москва. А до цього — поляки та литовці.
Re: Вперед на задворки Европы.
Date: 2008-07-21 06:13 pm (UTC)Re: Залишитись в спокої
Date: 2008-07-21 02:05 pm (UTC)Например, Великобритания (по Вашей логике - завоеватель, которому нужно побольше поработить народов) за последние 100 лет "оставила в покое" Австралию, Новую Зеландию, Палестину, Египет, Индию и многие другие страны. И никто их не трогает, да и Британия не стала жить от этого хуже...
По моей логике никто ни кого не должен завоевывать.
Date: 2008-07-21 04:01 pm (UTC)Я ставлю вопрос о ценности для личности такой общности как народ и что, для неё, из этого вытекает. Исчезновение народа – это травма или нет? Если личность дорожит этой общностью, то должна взять на себя при этом дополнительные обязанности, и какие?
Взаимодействие народов происходит в настоящее время или нет?
Я думаю, что происходит и носит характер соревнования, призом которого являются ресурсы. Не только полезные ископаемые, но и социальные и моральные. Порабощение и завоевание – крайние формы, но я не уверен, что они навсегда остались в прошлом.
Re: По моей логике никто ни кого не должен завоевывать.
Date: 2008-07-21 04:10 pm (UTC)Угрозы народам Португалии или Венгрии
Date: 2008-07-21 04:53 pm (UTC)Угрозы народам Португалии или Венгрии пусть беспокоят либералов соответствующих стран. Мне о них (угрозах) достоверно ничего не известно, но индукция подсказывает, что они там есть.
Re: Угрозы народам Португалии или Венгрии
Date: 2008-07-21 06:00 pm (UTC)В даному записі під словом «лібералізм» мається на увазі значно вужче поняття, ніж його загальновживане значення. Конкретно я уточнив у першому коментарі. Звісно, таке звужене тлумачення не може описати всі моменти, притаманні «повноцінному» лібералізму.