![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ichthussДуже часто поширена у третьому світі сім’я з десятком дітей розглядається як безвідповідальність перед власними дітьми, яким такі батьки не можуть забезпечити нормальні умови для розвитку.
Десь зо дві третини художніх книг у світі (не кажучи вже про дешеву беллетристику) написані про кохання. Із них значна частина — про ситуації конфлікту почуттів з розумом.
В літературі я неодноразово зустрічав персонажів, які вважали за вище досягнення позбавитися страху смерті і отримати можливість позбутися життя тоді, коли вважатимуть це доцільним.
Часто можна почути звинувачення у несправедливості лібералізму, оскільки він не гарантує нормальне існування людям, які працюють досить-таки багато.
Спитаєте, що спільного в описаних вище явищ? Подивимося уважніше. У всіх цих випадках критикується (оголошується надмірно спрощеним, «недоробленим») деяке явище. При цьому: інстинкт продовження роду заставляє людей підтримувати існування популяції, незважаючи на умови її майбутнього існування. Кохання змушує людей поєднуватися для народження та виховання дітей незважаючи на їх соціальний статус та інші соціальні явища, часто — абсолютно різних людей, не дозволяє замкнутися окремим невеличким групам і утворити незалежні соціуми. Інстинкт самозбереження рятує масу людей, які через яку-небудь дурню, якої вони нахапалися, вважають, що їх життя не має сенсу. Цю саму дурню інстинкт ігнорує. Лібералізм дозволяє користуватися суспільним поділом праці без складних підтримуючих його суспільних механізмів — йому достатньо для свого існування законності, і він успішно переживе руйнування решти суспільних механізмів та інституцій.
Отже, кожна з цих речей, по-перше, виконує важливу для людства роль, по-друге, не потребує взагалі або потребує досить незначних початкових умов для свого функціонування. Очевидно, що існування людства цінніше за проживання людей у комфортних умовах та їх всебічний розвиток, так само як і за філософствування на тему «У чому сенс життя?». Що неподільність (і — значною мірою — існування, адже невеликі замкнуті групи, найімовірніше, швидко б виродились) соціуму важливіша за безконфліктне співіснування людей у сім’ї (кому неочевидно — ласкаво просимо у коменти). Що суспільний поділ праці цінніший за безумовну його справедливість — людям краще буде житися за примітивного суспільного поділу зі справедливістю «на трієчку», ніж взагалі без нього у печерах.
Загальним для цих явищ є ось що: всі вони є низькорівневими методами забезпечення існування сучасної цивілізації. Звідсти витікають і їх плюси, і їх мінуси. Серед мінусів — спрощеність дії, яка (дія) в результаті часто виявляється неадекватною ситуації. За це їх, власне, і критикують. Серед плюсів, безперечно — надійність. Методом жорсткого релігійного регулювання в Індії вдалося деякою мірою ізолювати окремі досить великі групи-соціуми один від одного. Середньовічна Європа теж намагалася отримати подібний результат, однак у неї це виходило все сумнівніше і сумнівніше. Більшовики спробували позбавитися від лібералізму, а він все одно проривався крізь усі заборони у вигляді чорного ринку. Китаю та Індії більш-менш вдається стримувати народжуваність, однак можна не сумніватися, що у випадку більш-менш серйозних катаклізмів на планеті народжуваність прорветься і виросте достатньо, щоб вимирання людству не загрожувало. (Загальновідоме явище — під час війни народжуваність різко зростає). Самогубства так і досі не складають суттєвої загрози для існування суспільства, хоча, здавалося б, є маса країн, в яких для величезної кількості населення це було би «найрозумнішим» виходом.
Багатьом людям слід зрозуміти, що з низькорівневими методами боротися, по-перше, безглуздо, а по-друге — небезпечно. Безглуздо — тому що вони все одно будуть діяти через свій крайній примітивізм. Небезпечно — тому що замість них прийдеться для досягнення тої ж самої мети ставити значно більш наворочені, а, отже, менш надійні «підпорки». Один з прикладів, що трапляється, коли підпорки руйнуються, ми бачили на початку дев’яностих у нашій країні — низькорівневий метод взяв своє, але з жертвами. Думається мені, що краще вже було би одразу залишити лібералізм в основі суспільних відносин. Так що не треба безумовно критикувати низькорівневі методи. Вони корисніші, ніж здаються.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Re: пусть не совершенные, но падать дальше некуда
Date: 2008-07-25 05:30 pm (UTC)Не нужно так буквально. Скатится в самый низ невозможно, да и перепрыгнуть через ступеньку неполучится.
«Я не зовсім згоден з уживанням слова «рівноправні» по відношенню до сходинок, одні з яких вищі, а другі нижчі.»
В бесконечной лестнице, которая ниоткуда и никуда не ведет это не существенно.
«Скоріше, не від антропоцентризму, а від поточного рівня розвитку суспільства.»
Может быть и так. Но уровень общества! Опять – ниже, опять – выше! Опять ступени и лестница. А ступень, где мы находимся, кажется совершеннее. Нет, всё таки – антропоцентризм.
Re: пусть не совершенные, но падать дальше некуда
Date: 2008-07-25 05:59 pm (UTC)Деякі розумники намагалися перейти із феодалізму в соціалізм.
>В бесконечной лестнице, которая ниоткуда и никуда не ведет это не существенно.
От з нескінченністю посперечаюся. Врешті-решт, історія людства скінченна принаймі у одному напрямку. І найнижчій можливий рівень суспільного устрою — це життя ізольованої сім’ї (родини).
Re: пусть не совершенные, но падать дальше некуда
Date: 2008-07-26 04:42 pm (UTC)Ну что ж, я их поддерживаю. В результате их деятельности я получил все, что у меня есть. Однако перейдем к схемам и моделям. По-видимому, не все так линейно. Если такое произошло, а оно же произошло, то необходимо внимательнее присмотреться к ступенькам.
« Врешті-решт, історія людства скінченна принаймі у одному напрямку.»
О чем это Вы? Неужели Фукуяма? Может быть пришло время поменять устаревшие схемы и модели на новые?
«І найнижчій можливий рівень суспільного устрою — це життя ізольованої сім’ї (родини).»
Одинокий человек – частный случай семьи и такая же ячейка общества. Изолированная это что, одна семья на всем свете? Если да, то, по-моему, это уже не общество. Если же вдали от других, то уровень общественности напрямую связан с интенсивностью общения.