Про колективну вину

[ichthuss]

Мені тут нещодавно намагалися пояснити, що всі німецькі ветерани Другої Світової поголовно мають почуватися винними у тому, що відбулося. Не виправдовуючи німецький націонал-соціалізм, все ж не можу погодитися з цією тезою, і ось чому.

Я вважаю, що людина завжди має можливість прожити будь-який етап свого життя так, щоб за нього соромно не було. Тобто неможлива, на мою думку, ситуація, коли від людини не залежить, чи зможе вона надалі не соромитися своїх рішень в данний момент. Якщо з якоїсь моральної системи випливає, що існує така ситуація, то для мене ця моральна система є неприйнятною. Тому що вина — це відчуття, напрямлене на те, щоб людина не робила аморальних вчинків, і нав'язувати їй вину за вчинок, який вона не могла на момент прийняття рішення оцінити як аморальний, сенсу немає. Звідси я роблю висновок, що винною людину можна робити лише за ті вчинки, аморальність яких вона усвідомлювала або мусила усвідомлювати.

Також я переконаний, що у будь-якому суспільстві більшість його членів — люди непогані. Такого, щоб на деякій території проживали виключно негідники, не буває. Люди у більшості своїй намагаються по можливості дотримуватися моральних норм. І якщо, скажімо, 30, або, тим більше, 80 відсотків населення якоїсь території прийняли деяке рішення, то, наскільки б поганим воно не виявилося, звинувачувати людей у ньому я не буду. Тому що не можуть основну масу цих 80 відсотків складати цинічні виродки. А значить, більшість населення прийняло це рішення згідно зі своїми моральними нормами, і нав’язувати їм вину за це рішення безглуздо. Так, вони можуть потім досадувати за це рішення. Вони можуть картати себе, можуть жахатися за прийняте рішення, можуть як завгодно відхрещуватися на майбутнє від подібного, але відчувати себе винними вони не зобов’язані. Нікому не зобов’язані.

Рівно те саме відноситься до наших, радянських ветеранів. Навіть якщо завтра буде неспростовно доведено, що Сталін на сніданок полюбляв немовлят, а війну затіяв з метою геноциду власного народу, це ні на грам не зменшить моєї поваги до цих людей. Вони чесно йшли на війну за свою Вітчизну, діяли за своїми (і за суспільними, що важливо) моральними нормами, і винуватими себе почувати не мають ні за яких умов.

Те ж саме можу сказати про ОУН-УПА. Вони не були бандитами, хоча б тому, що їх підтримувало місцеве населення, а території, населеної бандитами, не буває. (До речі, рівно тому я не вважаю бандитами чеченців). Вони в роки війни взялися за захист вітчизни у тому вигляді, як вони це розуміли. І винними їх у цьому рішенні зробити не можна.

Підкреслю на всякий випадок — тут не йдеться про моральний релятивізм. Фашизм безумовно заслуговує різкого осуду. Злочини фашистів безсумнівні. Злочини більшовиків також серйозні, хоча комуністична ідеологія сама по собі є дуже людяною. ОУНівці зробили в роки війни досить, принаймі, суперечливий вибір — піднятися на боротьбу з тою країною, в якій вони жили. Однак зараз нам це легко говорити. В тій же ситуації люди робили вибір, виходячи з того, що бачили. І більшість робили чесний вибір. А значить, вини на них немає.

Comments

Re: Интересно,

[ichthuss]

>Два значения: От слов «обвинять» и «чувствовать себя виноватым».
>Когда идет речь о народе, нанесшему ущерб другому народу, то
>представители последнего имеют право обвинять и народ и его
>представителей.
Цілком згоден.

>Они могут желать и даже требовать, чтобы виновные чувствовали себя
>виноватыми.
А з цим не згоден категорично, вище написав, чому. А найперше, тому що толку від цього ніякого, крім садистського задоволення.

Re: Интересно,

[kurinn.livejournal.com]

Что-то Вам чудится эдакое за словами «требование чувствовать себя виноватым». Садистское. Но тут все вполне рационально и означает требование наличия у виновного понимания, что так делать нельзя и получения гарантий не совершения в дальнейшем подобных поступков. Может быть, Вы это по-другому называете, тогда, что чувством вины? Подскажите, а то у меня фантазии не хватает.

Re: Интересно,

[ichthuss]

>Может быть, Вы это по-другому называете, тогда, что чувством вины?
>Подскажите, а то у меня фантазии не хватает.
Див. пост. А почуття вини - це не розуміння, що так робити не можна. Це признання, що в тій ситуації ти поступив не по совісті. Хоч би ти тоді тричі помилявся, якщо ти діяв по совісті, то відчувати себе винним безглуздо. Тому що це не вбереже тебе від аналогічних поступків. Просто не можна виною заставити людину не робити помилок. А от не поступати проти совісті - цілком можливо. Для цього вона, власне, і потрібна.

Re: Интересно,

[kurinn.livejournal.com]

«А почуття вини - це не розуміння, що так робити не можна. Це признання, що в тій ситуації ти поступив не по совісті.»

Почему бы Вам сразу не привести определение совести и понять, что это как раз тот самый критерий: можно-нельзя. Тогда обе половинки приведенной цитаты станут тождественными.

Re: Интересно,

[ichthuss]

Це було б вірно, якби у людини протягом життя не мінялося розуміння того, що допустимо, а що ні. Я вважаю, що питання вини має визначатися поняттями людини про допустиму поведінку на момент прийняття рішення. Тобто щоб людина почувала себе винною лише за те, що вона зробила проти совісті. Своєї совісті на той момент. Якщо вона пізніше переосмислила і вирішила, що так робити не можна, то це все одно не причина відчувати себе винною.

Механізм простий. Якщо людина почуває себе винною за все, що зробила проти совісті, то вона на майбутнє намагатиметься проти совісті не йти. Якщо ж вона почуватиметься винною за всі помилки, то це ніяк не повпливає на її майбутнью поведінку, тому що запобігти помилкам людина не здатна. На відміну від дій проти совісті. (Я, звичайно, трохи перебільшую щодо того, що вина на неї не повпливає, але очевидно, що механізм вини не буде працювати в правильному напрямку).