Про шахрайство

[ichthuss]

Маю відмітити одну популярну категорію міркувань, яку можна описати фразою «махлювати вигідно». Загальна схема приблизно така: береться категорія добровільного обміну в рамках об’єднання чи договору (торгівля, шлюб, взаємодопомога), і оголошується, що взаємовигода спирається на виконання всіма учасниками своїх обов’язків, але для кожного учасника вигідніше отримати від партнера зиск, а від виконання своїх обов’язків утриматись. Іншими словами, найбільшу вигоду отримує той, хто надурить партнера.

Між тим, очевидно, що така схема нежиттєздатна. Якби найвигіднішою лінією поведінки було б шахрайство, то інститути добровільної взаємодії просто не могли б виникнути. Сам факт того, що, скажімо, торгівля існує, говорить про те, що у учасників є можливість задіяти досить ефективні санкції проти порушників. Саме наявність цих санкцій є запорукою існування інституту торгівлі, їх відсутність не дозволила би йому утворитись. Простіше кажучи, теза «шахрувати — вигідно» спирається на неявну посилку «у випадку, якщо вдасться уникнути санкцій», ігноруючи той факт, що самі по собі затрати на уникнення санкцій, а також ризик все ж таки натрапити на санкції, є достатньо високими, щоб повністю нівелювати початкову тезу.

Додам, що невигідним шахрайство роблять саме санкції з боку суспільства, а не державний примус. От бурштин копати — вигідно, і ніякий державний примус не на заваді. Якби шахрайство було вигідним без державного примусу, наявність держави дуже мало на що повпливала б.

Comments

[ichthuss]

В аж занадто короткій перспективі. У нас в країні мало хто планує більше ніж на рік, максимум - два. Порахуйте кількість шахрайств і взаємовигідних обмінів навколо вас - різниця на кілька порядків, без перебільшень.

Що ж до поділу на суспільство і державу, то методологічно все дуже просто: якщо людина поводиться як власник себе самої та своєї власності - це суспільство. Якщо хтось поводиться так, як мовби ви та ваша власність належать йому - це держава. Приміром, заборона продажу алкоголю (неважливо - повна чи за розкладом) - це санкції з боку держави, а заборона крадіжок - з боку суспільства.

Сучасний рівень благоустрою, започаткований в Промислову Революцію, почався якраз з відміною меркантилізму, тобто скасування необґрунтованих санкцій з боку держави. Щодо азіатських країн точно не скажу, але можна з упевненістю говорити, що нав'язані державою правила, які не приймаються суспільством, можна утримувати тільки шляхом масових репресій, а такі репресії, як правило, не можуть тягтися нескінченно.