Про шахрайство
Mar. 31st, 2016 04:29 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ichthussМаю відмітити одну популярну категорію міркувань, яку можна описати фразою «махлювати вигідно». Загальна схема приблизно така: береться категорія добровільного обміну в рамках об’єднання чи договору (торгівля, шлюб, взаємодопомога), і оголошується, що взаємовигода спирається на виконання всіма учасниками своїх обов’язків, але для кожного учасника вигідніше отримати від партнера зиск, а від виконання своїх обов’язків утриматись. Іншими словами, найбільшу вигоду отримує той, хто надурить партнера.
Між тим, очевидно, що така схема нежиттєздатна. Якби найвигіднішою лінією поведінки було б шахрайство, то інститути добровільної взаємодії просто не могли б виникнути. Сам факт того, що, скажімо, торгівля існує, говорить про те, що у учасників є можливість задіяти досить ефективні санкції проти порушників. Саме наявність цих санкцій є запорукою існування інституту торгівлі, їх відсутність не дозволила би йому утворитись. Простіше кажучи, теза «шахрувати — вигідно» спирається на неявну посилку «у випадку, якщо вдасться уникнути санкцій», ігноруючи той факт, що самі по собі затрати на уникнення санкцій, а також ризик все ж таки натрапити на санкції, є достатньо високими, щоб повністю нівелювати початкову тезу.
Додам, що невигідним шахрайство роблять саме санкції з боку суспільства, а не державний примус. От бурштин копати — вигідно, і ніякий державний примус не на заваді. Якби шахрайство було вигідним без державного примусу, наявність держави дуже мало на що повпливала б.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2016-03-31 02:53 pm (UTC)Зауважте, що в короткій перспективі таки «махлювати вигідно». Нажаль у багатьох людей дуже малий "горизонт планування", щоб зрозуміти, наскільки така стратегія кепська в перспективі.
ПС. Чесно кажучи не дуже зрозумів протиставлення суспільства та держави. Здається економічний успіх деяких азіатських країн був зумовлений серйозними санкціями до порушників не так з боку суспільства, як саме держави. (Хоча, як розділити одне від іншого, то ще велике питання для мене)
no subject
Date: 2016-04-02 09:40 am (UTC)Що ж до поділу на суспільство і державу, то методологічно все дуже просто: якщо людина поводиться як власник себе самої та своєї власності - це суспільство. Якщо хтось поводиться так, як мовби ви та ваша власність належать йому - це держава. Приміром, заборона продажу алкоголю (неважливо - повна чи за розкладом) - це санкції з боку держави, а заборона крадіжок - з боку суспільства.
Сучасний рівень благоустрою, започаткований в Промислову Революцію, почався якраз з відміною меркантилізму, тобто скасування необґрунтованих санкцій з боку держави. Щодо азіатських країн точно не скажу, але можна з упевненістю говорити, що нав'язані державою правила, які не приймаються суспільством, можна утримувати тільки шляхом масових репресій, а такі репресії, як правило, не можуть тягтися нескінченно.
no subject
Date: 2016-03-31 08:33 pm (UTC)а) виконання не тих обов’язків, що анонсувалися. Починаючи з неякісно виконаної роботи, коли замовник виявить це не відразу, а через багато років (наприклад, недотримання технології будівництва) і закінчуючи з банальною невідповідністю товару його опису (наприклад, автомобіль, шо їсть 8 літрі на 100, тоді як виробник обіцяв 5);
б) неінформування про ціну до виконання послуги (наприклад, таксист, шо в кінці поїздки наполягає, шо анонсована ціна була на один порядок вища, не підписувати ж письмовий контракт перед поїздкою). Починаючи з вказування цін без ПДВ (популярно у США) закінчуючи традиційним розводом лоукостів, коли початкова ціна польоту у 30 єврів у кінці перетворюється на 100.
2. Так, шахрайство вигідно, бо воно дозволяє запропонувати нижчу ціну за рахунок шахрайства з інформуванням про ціну та шахрайства з якістю. Ця нижча ціна надає конкурентну перевагу і змушує чесних виробників копіювати це шахрайство.
Уряд, звісно, не може зупинити шахрайство повністю (це призвело б до роздутого державного апарату з усіма наслідками), але він може його тримати в певних допустимих межах.
То саме стосується суспільства: воно або толерує шахрайство, не вважаючи вартим зусиль боротися з ним, або задіює уряд для боротьби з ним: в кожному конкретному випадку це індивідуально.
no subject
Date: 2016-04-02 09:43 am (UTC)2. Порахуйте, скільки в Києві за рік відбувається актів шахрайства (можна включно з усіма злочинами, окрім victimless), а скільки актів вільного обміну. Різниця становить, без перебільшень, декілька порядків. Якби шахрування було вигідне, ми б мали зворотню пропорцію.
no subject
Date: 2016-04-02 10:03 am (UTC)Але це все не означає, шо там немає великої кількості шахраїв, які чудово себе почувають.
no subject
Date: 2016-04-04 01:40 pm (UTC)no subject
Date: 2016-04-04 01:49 pm (UTC)ось приклад того, шо я маю на увазі:
http://puerrtto.livejournal.com/852844.html
Звичайно, хтось комусь здає квартири в цьому місті, тобто «чесний обмін перемагає», але чомусь люди в цьому місті будуть радше ночувати у знайомих, ніж шукати overpriced готель чи квартиру, де їх «чесно» кинуть.
З іншого боку, у Львові за такої самої ситуації з житлом проблем немає.
Це свідчить тільки про те, шо уряд повинен втручатися у вільний обмін, коли ситуація стала неприйнятною, але не повинен втручатися, коли все працює без нього.
no subject
Date: 2016-04-01 08:03 pm (UTC)no subject
Date: 2016-04-02 09:13 am (UTC)