Про шахрайство

[ichthuss]

Маю відмітити одну популярну категорію міркувань, яку можна описати фразою «махлювати вигідно». Загальна схема приблизно така: береться категорія добровільного обміну в рамках об’єднання чи договору (торгівля, шлюб, взаємодопомога), і оголошується, що взаємовигода спирається на виконання всіма учасниками своїх обов’язків, але для кожного учасника вигідніше отримати від партнера зиск, а від виконання своїх обов’язків утриматись. Іншими словами, найбільшу вигоду отримує той, хто надурить партнера.

Між тим, очевидно, що така схема нежиттєздатна. Якби найвигіднішою лінією поведінки було б шахрайство, то інститути добровільної взаємодії просто не могли б виникнути. Сам факт того, що, скажімо, торгівля існує, говорить про те, що у учасників є можливість задіяти досить ефективні санкції проти порушників. Саме наявність цих санкцій є запорукою існування інституту торгівлі, їх відсутність не дозволила би йому утворитись. Простіше кажучи, теза «шахрувати — вигідно» спирається на неявну посилку «у випадку, якщо вдасться уникнути санкцій», ігноруючи той факт, що самі по собі затрати на уникнення санкцій, а також ризик все ж таки натрапити на санкції, є достатньо високими, щоб повністю нівелювати початкову тезу.

Додам, що невигідним шахрайство роблять саме санкції з боку суспільства, а не державний примус. От бурштин копати — вигідно, і ніякий державний примус не на заваді. Якби шахрайство було вигідним без державного примусу, наявність держави дуже мало на що повпливала б.

Comments

[noddeat.livejournal.com]

люди масово обирають те, шо дешевше (логічно). тобто, за відсутності контролю над шахраями, другі захоплюють більшу частину ринку.

ось приклад того, шо я маю на увазі:
http://puerrtto.livejournal.com/852844.html

Звичайно, хтось комусь здає квартири в цьому місті, тобто «чесний обмін перемагає», але чомусь люди в цьому місті будуть радше ночувати у знайомих, ніж шукати overpriced готель чи квартиру, де їх «чесно» кинуть.

З іншого боку, у Львові за такої самої ситуації з житлом проблем немає.

Це свідчить тільки про те, шо уряд повинен втручатися у вільний обмін, коли ситуація стала неприйнятною, але не повинен втручатися, коли все працює без нього.