Про звірів і людей

[ichthuss]

Навіяно цим коментом.

Держави справді своєю поведінкою значно більше схожі на звірів, ніж здається. Вони б’ються за територію, свою територію помічають і захищають. В них правий той, хто сильний, хоча сильний може підтримувати слабого. Вони огризаються на аґресію, але в випадку програшу запросто можуть виляти хвостом перед тим, хто їх побив. У них вибудовується своя ієрархія, заснована на складній суміші права сильного та якихость інших порядків та правил.

Кожному суспільству його власний звір потрібен. Якщо гризуться два неконтрольованих звіра, то суспільство банально втягнуте в боротьбу за виживання. Єдиний можливий варіант поведінки для суспільства — підтримувати свого, іншого не дано. Якщо обидва звіра підконтрольні суспільству, суспільство може нав’язати звіру якісь риси людяності, моралі, законності. Тут вже може йтися, наприклад, про легалізм, про міжнародне право. Якщо ж суспільству підконтрольний один зі звірів, то суспільство змушене буде відбиватись від другого звіра, не забуваючи про моральні норми, але пам’ятаючи, що на звіра це не повпливає. Точніше, повпливає не так, як на людину. Собаку можна пожаліти, але не можна розраховувати, що вона від цього перестане тебе кусати. Це не озачає, що з нею теж треба поводитися по-звірячому — ні, її пожаліти варто, якщо така можливість буде. Але з хижим звіром можна говорити лише мовою дресирувальника. Або мисливця.

Головне тільки — не прогледіти в звірі людину. Інколи її дуже важко побачити.

Comments

Re: Избыточные сущности.

[tatko-vovk.livejournal.com]

>> Тема внешнего подобия мне представляется бесплодной. Автомобиль можно назвать зверем, животное машиной. Эти ассоциации не раскрывают сути и носят, по-моему, только эстетический характер. Говорить о подобии поведения государства и животного, можно только поддавшись магии одинаковых слов, которыми пытаются назвать принципиально различные явления.

На эту тему мне есть что сказать. Обещаю в ближайшие дни оформить отдельным постом, поскольку тема весьма жизненна и объемна.

>>Произошло смешение понятий из-за использования слов омонимов. Разумная - деятельность, основана на использовании разума. Признать действия разумными – субъективная оценка наблюдателя, к разуму отношения не имеющая. По этой логике растения, использующие фотосинтез, поступают вполне разумно.

Это не омонимы, а близко связанные между собой понятия. В цитате оба раза слово "разумный" использовано в значении "целесообразный". Но, во-первых, осознание и постановка цели, по Вашему же утверждению, является прерогативой разума. Во-вторых, определение оптимальных путей достижения цели является разумной деятельностью. То есть, так или иначе, но с "разумностью" есть проблемы. Растения, использующие фотосинтез, не действуют целесообразно, поскольку не имеют ни интересов, ни даже какой-то их аналогии.

>> Это результат тождественности следствий, вытекающих из гипотез (см. выше) и недостатка информации.

Почему же материалисты не настаивают на отмене личной ответственности и продолжают бессмысленную практику наказания невиновных людей?

>>Опять об избыточных сущностях, вводимых в рассмотрение. «Софт» и «железо» материалисты успешно моделируют без «духовного» и «нематериального».

Безуспешно. Удовлетворительных моделей нет и по сей день. Например, если говорить о свободной воле, то предыдущий мой вопрос обнаруживает настолько существенный дефект модели, что она становится непригодной для практического применения.