![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ichthussПродовжу про онлайн-спілкування.
IRL прийнято перед початком розмови здороватися, у випадку паузи в розмові вибачатися, а при закінченні — прощатися. Спробуємо розібратися в тому, звідки ростуть ноги в цих правил і як можна їх з розумом перенести на онлайн-спілкування.
Привітання. Ставить на меті:
1) при зустрічі — показати, що ми помітили і впізнали співбесідника
2) звернути його увагу на себе
3) показати, що ми хочемо щось йому сказати
Слід зазначити, що не обов’язково це досягається привітанням у прямому значенні слова — в ролі «привітання» може бути і вибачення, і звертання. Однак мета при цьому не міняється.
Вибачення. Застосовується для повідомлення, що розмову треба призупинити і для моральної компенсації співбесіднику, якому це може створити незручності.
Прощання. Як правило, складається з двох фаз — спочатку ми повідомляємо людині, що розмова закінчується («Ну, я тоді побіжу», «У мене, здається, все», «Ну що ж, буду збиратися»), потім відбувається власне прощання. Перша фаза потрібна для того, щоб не трапилось так, що людина ще має що сказати, а ми вже пішли кудись. Власне ж прощання, як правило, відбувається після того, як нам самим нема чого сказати і коли ми переконалися, що співбесідник свою думку також закінчив. «Прощання» може обмежуватися першою фазою, якщо, скажімо, людина йде в сусідню кімнату — тут варто лише переконатися, що людина закінчила свою думку.
Тепер про аську.
Привітання. Коротко — зазвичай воно в асьці непотрібне і навіть шкідливе.
Непотрібне — тому що клієнт нашого співбесідника з першим же нашим повідомленням виконає всі три пункти, які вимагаються від привітання: напише, від кого прийшло повідомлення, голосно співатиме і яскраво блиматиме на екрані, щоб привернути його увагу і дасть знати, що ми щось бажаємо сказати. Якщо так важливо дотриматись ритуалу, можна включити привітання в перше повідомлення разом з інформацією по суті питання. Ще як варіант — поздороватися «заднім числом», другим повідомленням. Такий варіант створить деяку динаміку спілкування, покаже, що Ви активно зайняті даною розмовою.
Шкідливе — тому що, на відміну від живого спілкування, коли ми можемо відразу після привітання пререйти до суті розмови, в Інтернет-пейджерах людина зможе почати читати наше друге повідомлення лише тоді, коли ми наберемо його повністю і відправимо. Увесь проміжок часу між приходженням привітання і власне повідомлення «по суті» людина, ймовірно, проведе в тупому спогляданні порожнього вікна чату. Якщо це буде 5-10 секунд, то, в принципі, це цілком прийнятно. Якщо ж людина написала «привіт» і на хвилину застрягла в глибокому «typing», то мене це, чесно скажу, дратує.
Є, щоправда, виключення: коли є деяка запланована розмова і про це пам’ятають обоє, то привітання дозволить нашому співбесіднику почати готувати відповідь на наше питання ще до того, як ми його напишемо.
Вибачення. Тут все просто — якщо ми активно спілкуємось, то перед тим, як відійти від комп’ютера, слід вибачитися і повідомити про це. Якщо в спілкування сама собою виникла пауза, і посеред неї виникла потреба відійти, то у випадку, якщо не очікується якась важлива розмова, то можна обмежитись зміною статусу. Хоча якщо відійти треба надовго і людина може не дочекатися Вашого повернення, то повідимити про це буде не зайве.
Ну і прощання. Тут ситуація ускладнена тим, що ми не можемо по співбесіднику побачити, бажає він ще щось сказати чи ні, і навіть чи присутній він за комп’ютером. Зазвичай я прощаюсь в два повідомлення, що відповідають фазам прощання — першим повідомляю про причину, чому я іду, і, якщо мені нічого не пишуть або просто прощаються, то я теж прощаюсь. У випадку, якщо від людини немає відповіді, я витримую деякий тайм-аут, в залежності від того, наскільки поспішаю, зазвичай це 1-3 хвилини. Це дозволить людині зупинити мене, якщо вона хотіла щось сказати.
Ну і наостанок. Якщо відключаєшся ненадовго (в межах години), наприклад, щоб доїхати з роботи додому, і ніяких важливих розмов не передбачається, то можна і взагалі не прощатися — це буде такий собі своєрідний аналог статусу «відійшов».
no subject
Date: 2008-08-15 02:32 pm (UTC)"Привет!
<Тут какой-то текст>"
С друзьями - другое дело. Единственное, замечу, что я в основном, если здороваюсь, то только при входе в аську (а не начале разговора), поэтому могу добавить своих два негативных момента:
1. Поскольку в контакт-листе может быть много людей, будет очень обременительно здороваться со всеми. В жизни не всегда здороваешься со всеми, потому что слишком утомительно обходить всех и подавать руку, особенно, если это аудитория и в ней 60 студентов (не говоря уже о том, что не со всеми хочется здороваться).
2. Нет смысла здороваться, если не собираешься начинать разговор.
Поэтому я тоже часто не здороваюсь :)
no subject
Date: 2008-08-18 01:00 pm (UTC)Точніше, частина ритуалу. Я, в принципі, не проти дотримуватися ритуалів, але з часом це набридає. Тому з малознайомими людьми (або з тим, з ким я просто мало спілкуюся) я ще, зазвичай, здороваюся, а з тими, з ким спілкуюся постійно — ні.
>Чтобы избежать «вредности» приветствия, его можно помещать
>в сообщение с основным текстом:
>«Привет!
><Тут какой-то текст>»
Саме цікаве, що в тексті я саме так і пропоную. Ще варіант — написати два повідомлення (привітання і повідомлення по суті) з розривом не більн, ніж у 5-7 секунд.