![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ichthussПродовжу про онлайн-спілкування.
IRL прийнято перед початком розмови здороватися, у випадку паузи в розмові вибачатися, а при закінченні — прощатися. Спробуємо розібратися в тому, звідки ростуть ноги в цих правил і як можна їх з розумом перенести на онлайн-спілкування.
Привітання. Ставить на меті:
1) при зустрічі — показати, що ми помітили і впізнали співбесідника
2) звернути його увагу на себе
3) показати, що ми хочемо щось йому сказати
Слід зазначити, що не обов’язково це досягається привітанням у прямому значенні слова — в ролі «привітання» може бути і вибачення, і звертання. Однак мета при цьому не міняється.
Вибачення. Застосовується для повідомлення, що розмову треба призупинити і для моральної компенсації співбесіднику, якому це може створити незручності.
Прощання. Як правило, складається з двох фаз — спочатку ми повідомляємо людині, що розмова закінчується («Ну, я тоді побіжу», «У мене, здається, все», «Ну що ж, буду збиратися»), потім відбувається власне прощання. Перша фаза потрібна для того, щоб не трапилось так, що людина ще має що сказати, а ми вже пішли кудись. Власне ж прощання, як правило, відбувається після того, як нам самим нема чого сказати і коли ми переконалися, що співбесідник свою думку також закінчив. «Прощання» може обмежуватися першою фазою, якщо, скажімо, людина йде в сусідню кімнату — тут варто лише переконатися, що людина закінчила свою думку.
Тепер про аську.
Привітання. Коротко — зазвичай воно в асьці непотрібне і навіть шкідливе.
Непотрібне — тому що клієнт нашого співбесідника з першим же нашим повідомленням виконає всі три пункти, які вимагаються від привітання: напише, від кого прийшло повідомлення, голосно співатиме і яскраво блиматиме на екрані, щоб привернути його увагу і дасть знати, що ми щось бажаємо сказати. Якщо так важливо дотриматись ритуалу, можна включити привітання в перше повідомлення разом з інформацією по суті питання. Ще як варіант — поздороватися «заднім числом», другим повідомленням. Такий варіант створить деяку динаміку спілкування, покаже, що Ви активно зайняті даною розмовою.
Шкідливе — тому що, на відміну від живого спілкування, коли ми можемо відразу після привітання пререйти до суті розмови, в Інтернет-пейджерах людина зможе почати читати наше друге повідомлення лише тоді, коли ми наберемо його повністю і відправимо. Увесь проміжок часу між приходженням привітання і власне повідомлення «по суті» людина, ймовірно, проведе в тупому спогляданні порожнього вікна чату. Якщо це буде 5-10 секунд, то, в принципі, це цілком прийнятно. Якщо ж людина написала «привіт» і на хвилину застрягла в глибокому «typing», то мене це, чесно скажу, дратує.
Є, щоправда, виключення: коли є деяка запланована розмова і про це пам’ятають обоє, то привітання дозволить нашому співбесіднику почати готувати відповідь на наше питання ще до того, як ми його напишемо.
Вибачення. Тут все просто — якщо ми активно спілкуємось, то перед тим, як відійти від комп’ютера, слід вибачитися і повідомити про це. Якщо в спілкування сама собою виникла пауза, і посеред неї виникла потреба відійти, то у випадку, якщо не очікується якась важлива розмова, то можна обмежитись зміною статусу. Хоча якщо відійти треба надовго і людина може не дочекатися Вашого повернення, то повідимити про це буде не зайве.
Ну і прощання. Тут ситуація ускладнена тим, що ми не можемо по співбесіднику побачити, бажає він ще щось сказати чи ні, і навіть чи присутній він за комп’ютером. Зазвичай я прощаюсь в два повідомлення, що відповідають фазам прощання — першим повідомляю про причину, чому я іду, і, якщо мені нічого не пишуть або просто прощаються, то я теж прощаюсь. У випадку, якщо від людини немає відповіді, я витримую деякий тайм-аут, в залежності від того, наскільки поспішаю, зазвичай це 1-3 хвилини. Це дозволить людині зупинити мене, якщо вона хотіла щось сказати.
Ну і наостанок. Якщо відключаєшся ненадовго (в межах години), наприклад, щоб доїхати з роботи додому, і ніяких важливих розмов не передбачається, то можна і взагалі не прощатися — це буде такий собі своєрідний аналог статусу «відійшов».
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2008-08-15 02:32 pm (UTC)"Привет!
<Тут какой-то текст>"
С друзьями - другое дело. Единственное, замечу, что я в основном, если здороваюсь, то только при входе в аську (а не начале разговора), поэтому могу добавить своих два негативных момента:
1. Поскольку в контакт-листе может быть много людей, будет очень обременительно здороваться со всеми. В жизни не всегда здороваешься со всеми, потому что слишком утомительно обходить всех и подавать руку, особенно, если это аудитория и в ней 60 студентов (не говоря уже о том, что не со всеми хочется здороваться).
2. Нет смысла здороваться, если не собираешься начинать разговор.
Поэтому я тоже часто не здороваюсь :)
no subject
Date: 2008-08-18 01:00 pm (UTC)Точніше, частина ритуалу. Я, в принципі, не проти дотримуватися ритуалів, але з часом це набридає. Тому з малознайомими людьми (або з тим, з ким я просто мало спілкуюся) я ще, зазвичай, здороваюся, а з тими, з ким спілкуюся постійно — ні.
>Чтобы избежать «вредности» приветствия, его можно помещать
>в сообщение с основным текстом:
>«Привет!
><Тут какой-то текст>»
Саме цікаве, що в тексті я саме так і пропоную. Ще варіант — написати два повідомлення (привітання і повідомлення по суті) з розривом не більн, ніж у 5-7 секунд.
Замітки про ввічливість
Date: 2008-08-19 11:54 am (UTC)Як я розумію, мета такого відношення полягає в оптимізації темпа розмови( щоб не було довгих пауз), швидшого вирішення питань ( економія часу на "лишні" рухи). Людина, яка не знайома з системою поглядів автора, швидше за все, справді може образитися або невірно інтерпретувати подібну манеру спілкування.
П.С. Просто подумалося - а як часто доводиться вирішувати в асьці важливі питання, коли важлива швидкість прийняття рішення? Наскільки я виходжу з власного (і не лише) досвіду, життєво важливі проблеми в асьці не вирішуються, а основна її роль це розмови "ні про що", найчастіше коли нема чого робити ;-)
Re: Замітки про ввічливість
Date: 2008-08-19 12:08 pm (UTC)>навмисне її притримуються.
Частково погоджусь. Для використання системи в чистому вигляді справді потрібно, щоб з нею були знайомі обидва співрозмовника. Однак система також допускає легку адаптацію і до співрозмовників, незнайомих з нею: скажімо, здороватися в першому повідомленні, а не окремим повідомленням. В такому вигляді вона не конфліктує з уявленнями людей про те, як з ними мають спілкуватися.
Зі свого досвіду скажу, що коли з часом переходиш з «адаптованого» варіанту на повноцінний, то, як правило, співбесідники інтуїтивно розуміють, в чому тут справа.
А ще — я переконаний, що всі «пусті», не наповнені реальним змістом ритуали з часом відімруть, і з когось цей процес почнеться. То чому не з мене?
>Просто подумалося — а як часто доводиться вирішувати в
>асьці важливі питання, коли важлива швидкість прийняття
>рішення? Наскільки я виходжу з власного (і не лише)
>досвіду, життєво важливі проблеми в асьці не вирішуються,
>а основна її роль це розмови «ні про що», найчастіше коли
>нема чого робити ;-)
Відсутність термінової справи — це ще не привід красти чужий час. Я в асьці спілкуюся дуже по-різному — від жартівливих бесід до філософських суперечок, від онлайн-консультацій до координації колективів. І, навіть якщо людина не зайнята важливою справою, дуже ймовірно, що вона зайнята справою цікавою, від якої відволікати її теж зайвий раз не варто, а якщо відволікати, то just in time.
Re: Замітки про ввічливість
Date: 2008-08-20 08:20 am (UTC)Не впевнений. Більшість повсякденних ритуалів реального змісту не має вже довгий час, являючись лише формальністю, нормою етикету. Доцільність це, звичайно, добре, але не все вирішується виключно нею.
Взагалі, тема цікава, але якщо подивитися на щоденне життя майже кожної людини, то більшість дій певного сенсу не має.
>Відсутність термінової справи — це ще не привід красти чужий час.
Меня здається що красти час це зовсім химерне поняття.Якщо відбувається спілкування і одна з сторін або не зацікавлена у ньому, або має термінові справи, то вона швидко зверне розмову і втече. Тобто кожен сам керує своім часом.
>Я в асьці спілкуюся дуже по-різному — від жартівливих бесід до філософських суперечок, від онлайн-консультацій до координації колективів.
Як і всі.Звичайно, я не маю інформації щодо тематики і корисності бесід у асьці кожної конкретної людини, проте якщо виділити реальний ККД такого типа розмов, то сумніваюся, що він буде вищий 10%. Жартівлива розмова, звичайно, теж цікава річ, але , на мою думку, все ж більшість розмов в асьці це лише приємне вбивство часу .
Re: Замітки про ввічливість
Date: 2008-08-20 11:55 am (UTC)>довгий час, являючись лише формальністю, нормою етикету.
Наприклад?
>Меня здається що красти час це зовсім химерне поняття.
Не сказав би. Мене це химерне поняття, коли застосовується до мене, дратує. Причому я впевнений, що я такий не один і нас не 10 і не 100.
>Якщо відбувається спілкування і одна з сторін або
>не зацікавлена у ньому, або має термінові справи, то вона
>швидко зверне розмову і втече.
Якщо я зацікавлений в розмові, а не в спогляданні порожнього монітору, то я не хочу, щоб мене відволікали від попередньої справи раніше, ніж почнеться власне розмова.
>...все ж більшість розмов в асьці це лише приємне
>вбивство часу.
Для мене роздивлятися порожніє вікно — це не саме приємне вбивання часу. От розмова — так.
Re: Замітки про ввічливість
Date: 2008-08-20 01:23 pm (UTC)Майже весь етикет. У рукостисканні давно немає того змісту, що був спочатку, і це лише формальність. За тою логікою, що я побачив у етикеті відносно аськи, всі ці реверанси лише трата часу і якщо звести корисність до макисмуму, то розмова повинна складатися з корисних, коротких рублених фраз суто по справі. Чи не так?
>Не сказав би. Мене це химерне поняття, коли застосовується до мене, дратує. Причому я впевнений, що я такий не один і нас не 10 і не 100.
Я мав на увазі що неможливо вкрасти час у того, хто не хоче цього допустити. Тобто той, чий час крадуть, сам приймає активну участь у тому замість того щоб припинити спілкування. Я не кажу про ті випадки, коли від тебе нічого не залежить, наприклад, коли тебе затримують під кабінетом важливого начальника на годину більше, ніж було відпочатку домовлено.
>Якщо я зацікавлений в розмові, а не в спогляданні порожнього монітору, то я не хочу, щоб мене відволікали від попередньої справи раніше, ніж почнеться власне розмова.
А що, власне, заважає займатися потрібною справою, а
коли людина "прокинеться" відразу перейти до суті розмови? До того ж в кожного особиста робота мозку, хтось довго заправляє, зате швидко їде. Єдиним можливим виходом, якщо хочеться економити кожну мить, я бачу лише спілкування з однодумцями, що поділяють цю точку зору. Занадто вже ми всі різні, щоб мислити і діяти однаковими схемами та принципами.
>Для мене роздивлятися порожніє вікно — це не саме приємне вбивання часу. От розмова — так.
Цілковито згоден. Але розмова теж не будь з ким...
Re: Замітки про ввічливість
Date: 2008-08-20 01:49 pm (UTC)Це одна з форм привітання. За привітанням же, як я зазначав вище, сенс зберігся.
Я не кажу, що зникнуть всі ритуали. Я кажу, що зникнуть ті з них, за якими не залишилося ніякого сенсу. Ті ж, які хоча б на п’яту частину ще містять якийсь сенс, залишаться.
>За тою логікою, що я побачив у етикеті відносно аськи,
>всі ці реверанси лише трата часу і якщо звести корисність
>до макисмуму, то розмова повинна складатися з корисних,
>коротких рублених фраз суто по справі. Чи не так?
Реверанси не є тратою часу, і для живого спілкування я зазначав, чому. А ті, які є, НМД, атрофуються.
«Корисні, короткі рублені фрази чисто по справі» це сильне перебільшення ідеї позбавитись від зайвих ритуалів. Воно, наприклад, виключає жарти.
>Я мав на увазі що неможливо вкрасти час у того, хто не
>хоче цього допустити. Тобто той, чий час крадуть, сам
>приймає активну участь у тому замість того щоб припинити
>спілкування.
За такою логікою людина, яка в лилу тих чи інших причин терпить хамство, згодна з ним. Звичайно, якщо людина чекає 80 секунд першої фрази, то вона згодна з цим і розмова їй важливіша. Але краще такого не робити.
Re: Замітки про ввічливість
Date: 2008-08-21 11:55 am (UTC)Можливо я чогось не розумію, але який у ньому практичний сенс? Даремна трата часу на фізичний контакт з ризиком підхопити якусь болячку ;-)
До речі, хто буде визначати НМД? Взагалі саме слово "ритуал" означає лише традиційний порядок певних дій. Зараз, задумавшись, я не зміг згадати жодного ритуалу, який мав би конкретний практичний зміст і був би життєво необхідним для виконання.
>«Корисні, короткі рублені фрази чисто по справі» це сильне перебільшення ідеї позбавитись від зайвих ритуалів. Воно, наприклад, виключає жарти.
Звичайно, жарти ж не несуть користі, навіщо вони, якщо потрібно максимально раціонально використовувати кожну секунду?
>За такою логікою людина, яка в лилу тих чи інших причин терпить хамство, згодна з ним
Пассивно згодна. Тобто допускає таке відношення до себе.
>Звичайно, якщо людина чекає 80 секунд першої фрази, то вона згодна з цим і розмова їй важливіша. Але краще такого не робити.
Згоден, але тут можливі різні варіанти, людину можуть відволікти, вона може збиратися з думками, та будь-що... Тобто я веду до того, що є неприємні речі зробити щось з якими не під силу нікому. Та й чесно кажучи, мені якраз ця проблема не видається чимось важливим. Можна порівняти скільки часу "крадеться" при найбільш злісному варінті поведінки у асьці з, наприклад, часом на дорогу до місця роботи щодня.
Re: Замітки про ввічливість
Date: 2008-08-21 12:24 pm (UTC)>сенс? Даремна трата часу на фізичний контакт з ризиком
>підхопити якусь болячку ;-)
Я про це писав в пості. Основні цілі привітання:
1) показати, що ми помітили і впізнали співбесідника
2) звернути його увагу на себе
3) показати, що ми хочемо щось йому сказати
Коротко кажучи, привітання — це своєрідне «відкриття сеансу», після якого обидві сторони недвозначно розуміють, що зараз одна із них буде говорити, а друга слухати, або одна питати, а друга — відповідати. Чи використовується для цього традиційне привітання словами, чи телефонне «алло», чи потискання руки, чи спливання вікна чату на екрані — різниці немає, сенс за цим один, хоча у самих формах часто нічого не стоїть, і від зміни однієї форми на іншу нічого особливо не зміниться.
>Зараз, задумавшись, я не зміг згадати жодного ритуалу,
>який мав би конкретний практичний зміст і був би життєво
>необхідним для виконання.
Побажання здоров’я — говорить про те, що ми турбуємось про людину. Квіти у подарунок говорять про те, що людина для нас цінна. Святкові привітання, такі як «Христос воскрес!» створюють святковий настрій і не дають забувати, який сьогодні день. Фраза «Будь здоровий!» після того, як хтось чихнув, хоч і втратила початкове значення, дозволяє роз’язати незручність, яка виникає після несподіваного звуку, що раптом перериває всі розмови. Кожен з цих ритуалів можна замітити одним із десятків еквівалентних, тобто незамінними вони не є, але сказати, що вони не потрібні, не можна.
>Можна порівняти скільки часу "крадеться" при найбільш
>злісному варінті поведінки у асьці з, наприклад, часом на
>дорогу до місця роботи щодня.
Проблема в тому, що ми ведемо мову про таку ірраціональу річ, як психологічний комфорт. Мене, наприклад, значно більш дратує 30-секундне очікування повідомлення, ніж 5-хвилинне очікування автобусу. Частково це можна пояснити тим, що сидячи перед комп’ютером, я настроївся на те, щоб не гаяти часу, а коли іду на автобусну зупинку, я знаю, що буду там чекати і готовий до цього.