Від монополії до ринку: нормотворчість

[ichthuss]

Із циклу «Роздержавлення».

У попередніх серіях: у випадку виникнення конфліктної ситуації необхідною стає послуга арбітражу (суду), або встановлення правих в конфлікті. За результатами судового розгляду сторони або добровільно виконують судове рішення, або ж одна зі сторін звертається до деякого агентства з виконання таких рішень (державної служби чи приватного охоронного агентства).

Найважливішими конкурентними характеристиками суду є його авторитет та набір правил, за якими він провадить розгляд справи. Отже, потреба в правових нормах є похідною від потреби в суді. Оскільки вище ми розглядали господарський суд, зараз буде йти мова, передусім, про нормотворчість в галузі господарчого права.

У зв’язку з тим, що якість нормативної бази є для суду конкурентною перевагою, кожен суд буде зацікавлений в тому, щоб та база, за якою він провадить розгляд, була максимально привабливою для клієнта. Це значить, що будь-який з варіантів:

• самостійна розробка судом нормативної бази,
• прецедентне право, тобто взяте на себе судом зобов’язання слідувати раніше прийнятим рішенням,
• запозичення вдалої нормативної бази з зовнішніх джерел, в т.ч. законодавства будь-якої країни,
• організація об’єднанням судів певного органу, який виробить набір норм,

та будь-які комбінації цих або інших варіантів, є задовільними у випадку, якщо людина може вільно вибирати собі суд. Якщо суду вдасться настільки облажатися у виборі норм, що він виявиться неконкурентоздатним у порівнянні з нашим державним судом, то туди йому і дорога.

Щодо перехідного процесу: за замовчуванням (якщо не вказане інше) у всіх судах може бути прийняте українське законодавство. При цьому публічна оферта суду буде включати всі додаткові особливості та відмінності, прийняті в практиці цього суду. Підписуючи контракт зі вказанням підсудності, обидві сторони автоматично приймають всі відмінності, прийняті у вказаному суді.

До нормотворчості в інших галузях можуть бути застосовані аналогічні міркування, після того, як ми розглянемо відповідні форми суду.

← ч.2. Судове виконання

ч.3. Нормотворчість

ч.4. Охорона порядку →

Comments

[noddeat.livejournal.com]

ммм... ну загалом саме існування 100+ держав і дає (в ідеалі безвізовості світу) людині право обирати, за яким правом йому жити.

ти ж пропонуєш шось інше: ліквідувати держави, і створити 100+ паралельних систем права. на жаль, я не можу уявити, як це працюватиме. точніше, можу: пропорція юристів на одиницю населення зросте, бо тепер при укладенні договору недостатньо дати його юристу почитати. треба скористатися послугою адвокатської контори яка дозволить підібрати суд і систему права на вибір.

оскільки органи захисту прав споживачів — це держава, і тому є злом, споживач має бути або дуже багатим, щоб наймати адвоката щоразу, як користується чиїмись послугами, або погодитись на повну відсутність своїх прав, бо компанія змусить його ставити галочку «ви погоджуєтесь судитися в суді Zibmamwe Common Law Court».

словом, вимагається цілісна картина, бо зі шматків не можу уявити це суспільство в реальності.

PS Третейські суди, загалом, існують, навіть в Україні. А також інші способи позасудового вирішення питань. Наприклад, в ФРН часто при проблемах з господарем орендованої квартири радять стати членом клубу наймачів квартир, який допоможе скласти юридично грамотний лист або іншу пораду. Зазвичай господарі його поважають, бо усвідомлюють, що шанси в суді малі. Ну або часто листування адвокатів дозволяє вирішити все без суду.

[ichthuss]

>радять стати членом клубу наймачів квартир, який допоможе
>скласти юридично грамотний лист або іншу пораду...

Мені здається, що у цій фразі міститься відповідь на більшу частину коментаря. В тому числі:

>...бо тепер при укладенні договору недостатньо дати його юристу
>почитати. треба скористатися послугою адвокатської контори яка
>дозволить підібрати суд і систему права на вибір.
.....
>споживач має бути або дуже багатим, щоб наймати адвоката щоразу, як
>користується чиїмись послугами, або погодитись на повну відсутність
>своїх прав, бо компанія змусить його ставити галочку «ви погоджуєтесь
>судитися в суді Zibmamwe Common Law Court».

Оскільки послуга з аналізу підсудності вийде на масовий ринок (тобто буде на багато порядків популярніша, ніж зараз), одразу будуть знайдені альтернативні способи її надання. Будуть утворюватись спілки, подібні до "клубу наймачів". В журналах будуть публікуватись статті з порівняннями судів, як зараз публікують порівняння телефонів. Словом, проблема буде не більша, ніж у виборі будь-якої масової послуги.

>оскільки органи захисту прав споживачів — це держава, і тому є злом,..

Злом є примусова монополія. Хай держава собі захищає права споживачів - тих, які згодні за це їй платити. Вони і зараз платять, тільки у них не питають, чи треба їм це.

>ну загалом саме існування 100+ держав і дає (в ідеалі безвізовості
>світу) людині право обирати, за яким правом йому жити.

Це теж непоганий варіант, а у випадку мережевої (не прив'язаної до території) юрисдикції це майже те ж саме, що пропоную я, тільки дещо повільніше.

>словом, вимагається цілісна картина, бо зі шматків не можу
>уявити це суспільство в реальності.

Зі свого досвіду скажу, цілісна картина складається не одразу. Просто в якийсь момент я виявив, що на більшу частину питань, що виникають, я зустрічав відповідь, а до тих, що не зустрічав, можу досить легко придумати її самостійно. Так би мовити, "піймав хвилю". Це цікавий психологічний феномен, я не вперше помічаю, як в процессі засвоєння чого-небудь трапляється певного роду перехід кількості в якість.