Про звірів і людей

[ichthuss]

Навіяно цим коментом.

Держави справді своєю поведінкою значно більше схожі на звірів, ніж здається. Вони б’ються за територію, свою територію помічають і захищають. В них правий той, хто сильний, хоча сильний може підтримувати слабого. Вони огризаються на аґресію, але в випадку програшу запросто можуть виляти хвостом перед тим, хто їх побив. У них вибудовується своя ієрархія, заснована на складній суміші права сильного та якихость інших порядків та правил.

Кожному суспільству його власний звір потрібен. Якщо гризуться два неконтрольованих звіра, то суспільство банально втягнуте в боротьбу за виживання. Єдиний можливий варіант поведінки для суспільства — підтримувати свого, іншого не дано. Якщо обидва звіра підконтрольні суспільству, суспільство може нав’язати звіру якісь риси людяності, моралі, законності. Тут вже може йтися, наприклад, про легалізм, про міжнародне право. Якщо ж суспільству підконтрольний один зі звірів, то суспільство змушене буде відбиватись від другого звіра, не забуваючи про моральні норми, але пам’ятаючи, що на звіра це не повпливає. Точніше, повпливає не так, як на людину. Собаку можна пожаліти, але не можна розраховувати, що вона від цього перестане тебе кусати. Це не озачає, що з нею теж треба поводитися по-звірячому — ні, її пожаліти варто, якщо така можливість буде. Але з хижим звіром можна говорити лише мовою дресирувальника. Або мисливця.

Головне тільки — не прогледіти в звірі людину. Інколи її дуже важко побачити.

Comments

Re: изображение в зеркале

[(Anonymous)]

>> Вы рассуждаете о государстве, как о домашнем животном принадлежащим «суспiльству».

Вот, откуда, по-моему пошло взаимное недопонимание. В данной аналогии государство рассматривается как субъект. Общество рассматривается как другой субъект, относящийся к тому же объекту (народ).

Re: изображение в зеркале

[ichthuss]

Рівно тою ж мірою, якою можна вважати, що тваринне і духовне начало в людині — різні суб’єкти. Тобто говорити, наприклад, про їх боротьбу цілком коректно, хоч вони відносяться до одного об’єкту (людина).

Re: изображение в зеркале

[(Anonymous)]

Я не возражаю против такого взгяда на вопрос и считаю его вполне корректным. Речь о том, что в обсуждении государство не рассматривают как субъект, а в исходном посте рассматривают. Для суждения о субъекте достаточно наблюдений. История дает кучу матариала для таких наблюдений. А здесь, без рассмотрения поведения государства снаружи, начинают копаться у него внутри. Короче, тема не раскрыта.

Re: изображение в зеркале

[ichthuss]

Так ніхто не заперечив, що зовні поведінка держави схожа на поведінку тварин. Всі заперечення зводилися до того, що структурно держава не може керуватися інстинктами. Якщо Ви вважаєте, що вона зовні не схожа на тваринну, приведіть приклади, посперечаємось.

магия слов.

[kurinn.livejournal.com]

Тема внешнего подобия мне представляется бесплодной. Автомобиль можно назвать зверем, животного машиной. Эти ассоциации не раскрывают сути и носят по-моему только эстетический характер. Говорить о подобии поведения государства и животного, можно только поддавшись магии одинаковых слов, которыми пытаются назвать принципиально различные явления.

Re: изображение в зеркале

[kurinn.livejournal.com]

«Вот, откуда, по-моему пошло взаимное недопонимание. В данной аналогии государство рассматривается как субъект. Общество рассматривается как другой субъект, относящийся к тому же объекту (народ).»

Это все одно как рассматривать воду и объем, который она занимает, как два разных объекта (субъекта). «Непонимание» происходит оттого, что частице (воды), наделенной разумом, трудно осознать себя только частью большего со всеми вытекающими из этого состояния правами и обязанностями.

Re: изображение в зеркале

[tatko-vovk.livejournal.com]

В данной ветке слово "субъект" со всей очевидностью используется в философском смысле, а не в логическом, иначе начальное утверждение было бы тавтологией (рассматривать что-то как субъект глупо, потому что рассматриваемое и так уже есть субъектом по определению в логическом смысле).
В этой связи хочу спросить:
В каком смысле или в какой ситуации мы можем рассматривать воду как субъект?
В каком смысле или в какой ситуации мы можем рассматривать форму как субъект?