На захист більшовиків

[ichthuss]

Нещодавно в одній розмові почув таку тезу: «якби інтелигенція початку XX століття не відносилася так зневажливо до простого люду, то, можливо, і не прийшлося б так жорстоко з ними розправлятися». Мені різануло слух слово «прийшлося». Цілком можливо, що мій співрозмовник просто невдало сформулював те, що хотів сказати, тому що навряд чи він з неповагою відноситься до більшовиків-революціонерів, а мені в цьому звороті вбачається велика неповага до них, і ось чому.

Фраза «прийшлося розправлятися» містить внутрішнє протиріччя: вбивство (чи взагалі репресії) — це саме результат вільного волевиявлення вбивці. Якщо у мене не було варіантів, вбити когось чи ні, то я його не вбивав — тому що він все одно помер би, що б я не робив. Якщо я когось вбив, це, в кращому разі, означає, що у мене був вибір: вбити його чи померти самому, або: вбити його чи дати загинути ще комусь. Але вибір у мене так чи інакше був. Тому «прийшлося розправитися» — це лицемірство самого неприємного штибу. Не «прийшлося», а «вирішили розправитися».

Так от. Більшовики ніколи не приховували, що вони прийняли усвідомлене рішення розправитися з деякими «елементами», і підвели під це рішення теоретичну базу. При всіх моїх претензіях до них, є те, в чому я їх не можу звинуватити: в них не було того лицемірства з попереднього абзацу, вони називали вбивство вбивством. Їхня позиція (при тому, що я вважаю її категорично помилковою) була, попри все, позицією чесною. Більше того, мені здається, що з усього того, що вони робили і говорили, насьогодні повагу може викликати хіба що ця чесність. Вся інша їхня діяльність і їхня позиція, викладена в тому вигляді, в якому вони її викладали самі, сьогодні прихильників майже не знайде; всі, хто вважають себе прихильниками більшовицьких ідей, насправді підтримують їх «політкоректну», лицемірну версію, як в цьому прикладі. А якраз подібне лицемірство я вважаю найбільшою неповагою до більшовиків, бо воно позбавляє їх того єдиного, чим би вони сьогодні могли пишатися: розуміння чесності та щирості своєї позиції.

Тому, з міркувань порядності, я вважаю недопустимим описане на початку запису формулювання подій і ідей, які мали місце сто років назад в нашій країні.

Comments

[ichthuss]

>Это всё хорошо, но это нельзя назвать защитой
>большевиков. От чего можно защищать? От обвинений.

А ще можна захищати від наклепу. Процитована теза — наклеп на більшовиків.

>Только почему-то, когда речь заходит о большевиках,
>ты делаешь акцент на их делах (убийствах) (и совсем
>забываешь об историческом контексте), а, когда речь
>заходит о Церкви, делаешь акцент на её намерениях -
>борьбе с Дьяволом.

Чесно кажучи, не пригадую, коли я захищав церкву тим, що інкізиція боролася з дияволом, але на всяк випадок уточню: в будь-якому разы репресії — це не той випадок, коли мета виправдовує засоби; це стосується і більшовиків, і церкви, і всіх інших. Церква була однозначно неправа, коли спалювала єретиків; я говорив лише, що те, що зараз для нас виглядає немислимими звірствами, не виглядало б для середньовічної людини більшим звірством, ніж сьогоднішнє вбивство ненароджених дітей (причому безневинних, на відміну від єретиків, яким висувалося конкретне звинувачення).

Так само і більшовики були неправі в своїх репресіях, і так само їх підхід до "лікування соціальних негараздів" (сподіваюся, я правильно виклав їх позицію) в той час для багатьох не виглядав немислимим звірством.

Сьогоднішня масова думка сильно заміфологізована (як, втім, і в будь-який інший час), тож я вважаю за потрібне відмічати ті аспекти, які протирічать сучасним міфам. Церква за науку нікого не спалила. Більшовики не вважали, що в них не було вибору. Що не значить, що церква не переслідувала науковців, а більшовики були сволотами.

>Разница наша состоит в определении "подневольного действия".
>Я вот считаю, что любой выбор определяется в первую очередь
>целью, к которой ведет выбор. И таким образом, выбор твой
>подневолен твоей цели. Чтобы достичь цели тебе пришлось сделать
>такой выбор, потому что если бы ты сделал другой выбор, ты бы
>цели не достиг. Поэтому говорить "пришлось сделать" - это совсем
>не обязательно лицемерие.

Це дуже цікава тема, спробую відповісти трохи пізніше.

[alexuol.livejournal.com]

А ще можна захищати від наклепу. Процитована теза — наклеп на більшовиків
"Клевета́ — порочащая информация или распространение заведомо ложных сведений, порочащих честь и достоинство другого лица или подрывающих его репутацию."
Так что та фраза клеветой не является, она не порочит их честь. А вот твоя заметка их репутацию порочит, потому что:
-Ты утверждаешь, что они сделали заведомо злой выбор, притом без каких-либо обстоятельств, которые бы их оправдали (свободный выбор) и что они сами это признают. И ты никак это утверждение не доказываешь.
-Ты не указываешь, что те бесчинства, что они якобы творили, тогда были нормой. т.е. опускаешь исторический контекст. Более того, ты делаешь упор на то, что действия большевиков были именно бесчинствами.

я говорив лише, що те, що зараз для нас виглядає немислимими звірствами, не виглядало б для середньовічної людини більшим звірством...на відміну від єретиків, яким висувалося конкретне звинувачення
Я ж об этом и говорю: когда речь идет о Церкви, ты сразу вспоминаешь об историческом контексте: о том, что зверством тогда это не считалось, о том, что Церковь сжигала еретиков, которым выдвигались обвинения. Ты Церковь оправдываешь.

А вот с большевиками ты вспоминаешь только зверства, забывая об историческом контексте напрочь. Стоит ли говорить, что это неправильно?

[alexuol.livejournal.com]

Це дуже цікава тема, спробую відповісти трохи пізніше.
Если не сложно, то: "я бы хотел услышать твою точку зрения более подробно (ну, как минимум, иметь определение подневольного выбора)". Сюда бы я ещё добавил понятие _вольного_ волеизъявления, понятие выбора и другие, какие посчитаешь нужным. Если ты их не приведешь, то больше я отвечать не буду. Потому что я спорю с твоей позицией, которую ты подробно расписывать не собираешься. Естественно, в таком случае будет оспариваться только моя позиция, твоя же позиция останется не тронутой в любом случае. И, конечно, в таком случае, если неправ ты, то спор либо ни к чему не приведет, либо ты будешь отстаивать свою позицию с помощью софистики. И, естественно, ни о каком выяснении истины речи идти не будет.