Від монополії до ринку: нормотворчість

[ichthuss]

Із циклу «Роздержавлення».

У попередніх серіях: у випадку виникнення конфліктної ситуації необхідною стає послуга арбітражу (суду), або встановлення правих в конфлікті. За результатами судового розгляду сторони або добровільно виконують судове рішення, або ж одна зі сторін звертається до деякого агентства з виконання таких рішень (державної служби чи приватного охоронного агентства).

Найважливішими конкурентними характеристиками суду є його авторитет та набір правил, за якими він провадить розгляд справи. Отже, потреба в правових нормах є похідною від потреби в суді. Оскільки вище ми розглядали господарський суд, зараз буде йти мова, передусім, про нормотворчість в галузі господарчого права.

У зв’язку з тим, що якість нормативної бази є для суду конкурентною перевагою, кожен суд буде зацікавлений в тому, щоб та база, за якою він провадить розгляд, була максимально привабливою для клієнта. Це значить, що будь-який з варіантів:

• самостійна розробка судом нормативної бази,
• прецедентне право, тобто взяте на себе судом зобов’язання слідувати раніше прийнятим рішенням,
• запозичення вдалої нормативної бази з зовнішніх джерел, в т.ч. законодавства будь-якої країни,
• організація об’єднанням судів певного органу, який виробить набір норм,

та будь-які комбінації цих або інших варіантів, є задовільними у випадку, якщо людина може вільно вибирати собі суд. Якщо суду вдасться настільки облажатися у виборі норм, що він виявиться неконкурентоздатним у порівнянні з нашим державним судом, то туди йому і дорога.

Щодо перехідного процесу: за замовчуванням (якщо не вказане інше) у всіх судах може бути прийняте українське законодавство. При цьому публічна оферта суду буде включати всі додаткові особливості та відмінності, прийняті в практиці цього суду. Підписуючи контракт зі вказанням підсудності, обидві сторони автоматично приймають всі відмінності, прийняті у вказаному суді.

До нормотворчості в інших галузях можуть бути застосовані аналогічні міркування, після того, як ми розглянемо відповідні форми суду.

← ч.2. Судове виконання

ч.3. Нормотворчість

ч.4. Охорона порядку →

Comments

[samsobipan.livejournal.com]

Але ж це, по-перше, треба, щоб у нього "на лобі" було написано, що він бурбустанець, і здалеку видно. А головне - для прийняття рішення, пускати чи ні, мені треба знати законодавство всіх бурбустанів у світі, а це нереально.

[ichthuss]

Не потрібно. Просто на вході вішаєте табличку: вхід тільки для блабастанців, фіглядців і переверникрученців. Ставите охорону, яка пильнуватиме за людьми. І одразу той факт, що вони непідсудні суду, який ви визнаєте, стає не вашою, а їхньою проблемою.

[samsobipan.livejournal.com]

По-перше, це змушує мене обмежувати потік відвідувачів тільки тими, законодавство яких я встиг вивчити. Багатьом іншим теж можна було б довіряти, але я ще не знаю їхнього закону. А законів же таких сотні...
По-друге, добре, якщо я впіймаю того бурбустанця на гарячому, тоді справді це його проблема. Але якщо він після вчинення злочину встиг утекти - всьо пропало, вже його не засудиш.

[ichthuss]

По-перше, це вас воно змушує вивчати законодавство. Клієнтів воно спонукає вибирати доволі відоме законодавство, бо бурбустанцям по магазинам ходити зась, навіть якщо у них цілком пристойний суд. По-друге, законодавство вивчатимете, найімовірніше, не ви, а юридичне агентство, яке сертифікати судам виписуватиме. А ви і ще тисячі таких, як ви, будете просто дивитись у них на сайті список сертифікованих судів. Ну і, по-третє, так, вам потрібно буде пускати до себе клієнтів найпоширеніших у цій місцевості судів, і це важіль впливу на вас з боку покупців точно такий, яким з вашого боку є можливість не пускати їх до себе. Тобто нормативна база буде результатом компромісу, що не може не радувати.

Що ж до того, що трапиться з бурбустанцем після виходу з вашого магазину, залежить від того, якою мірою ви потурбувалися про кооперацію з сусідами (скажімо, власником вулиці) у справі ловіння злочинців. Звісно, якщо він втече аж у Бурбустан, ви його не дістанете. Ну так це і сьогодні так.

[samsobipan.livejournal.com]

Але ж якщо я його навіть впіймаю на сусідній вулиці - його ж вже судитимуть за його законом, що не вважає його дії злочином. Чи не так?

[ichthuss]

Залежить від ваших домовленостей з власником вулиці. Ймовірно, що його взагалі не судитимуть. Ви звернетесь до сусіда з проханням видати бурбустанця. Сусід каже - видам, але доведи, що він злочинець. Ви надаєте йому записи камер спостереження (як варіант - надаєте суду, визнаному вами і сусідом), сусід повертає нашого героя, і він знову попав.

[samsobipan.livejournal.com]

Дії бурбустанця на відеозаписах за законами бурбустана не є злочином - я про це кажу. Де ж він попав?

[ichthuss]

Закони бурбустана мають хоч якесь значення лише в тому випадку, якщо ви його визнаєте. Якщо ж ви піймали злочинця, який не має суду, що може вас розсудити, то він реально попав. Тому що покарання в цьому випадку вибиратимете ви, ніхто вас зупинити не може. Єдине, що вас обмежуватиме - можливі репутаційні втрати на кшталт "бурбустанець у пана флешку вкрав, а пан бурбустанця три дні катував, не піду до нього в магазин". Тобто будь-яке адекватне, з т.з. громадськості, покарання ви можете йому влаштувати абсолютно вільно. Інша справа, якби він потурбувався бути підсудним суду, який ви визнаєте (а, отже, якому підсудні і ви) - вам би довелось звертатись до цього суду.

[samsobipan.livejournal.com]

А навіщо ж ви збираєтесь платити суду Об'єднаного Королівства, якщо я вільний його не визнавати і всеодно катуватиму вас по своєму закону?

[ichthuss]

Якщо таких, як я, багато, власники магазину будуть змушені якось домовлятись із судом Об'єднаного Королівства, щоб не залишитись без клієнтів. Якщо таких, як я, мало, суд Об'єднаного Королівства буде змушеним домовлятись з магазинами, щоб не залишитись без клієнтів. В обох випадках я можу розраховувати на судовий захист.